На машині Муза проїжджала, Якова з собою забралА. Гірко Мавка у ставку ридала: Ніч липнева...Зваба... І сама. А мені, Якове, більше зимове купання подобається. Моржую інколи.
Нестримані поетичні форми з'являються, Олександре, на дереві Вашої творчості. Вірш доволі симпатичний ... Погоджуся з думкою Насті, що тут вдалий союз легкості і серйозності. А ось зміст прихований. Його можна трактувати по різному.
Щось схоже відбувається і в мене. Десь, на початку, просувається форма вірша. А потім повільно вибудовується його зміст. Правда ці багатоповерхівки, зазвичай, потребують більше зусиль. Але головне, щоб моглося і творилося.
Облом... Катрусю, так більше не жартуй. (треба ж так лоханутися). На майбутнє наука: довіряй але перевіряй. Хоча тут, дівчата, є і приємний момент. На віртуальне чаювання - півтора місяця чекання.
Тут вже залежить від масштабності думок. Для віршів грайливого змісту - струмочок, Для планетарних - повноводна річка. Хоча це і необов'язково. Головне впіймати ритм вірша. Другий стовпчик кілька раз перечитав. Сподобався.
Ой довгенько ж і чекав. Апетит собі нагнав. З"ів цибулю з часником. Ну який тепер вже торт. Вельми Вам вдячний, пані Оксано.. Вже напевно ... на другий рік по-чаюємо.
Гарний, Олексію, ритм вірша. Особливо відчувається з другого стовпця. Набирається розмах думки і почуттів. А останній - обнадійливий. Сильно. Уся палітра фарб.