Молоді кургани

Розпускалися квіти на наших могилах
І ранкова роса омивала їх цвіт.
Що ж так рано у полі нас смерть покосила
І таким незнайомим залишила світ?

Прилітають лелеки, сидять на курганах,
Зберігають наш спокій на вічні віки.
Ми здолали в тій битві монгольського хана,
Як до смерті стояли, рука до руки.