МОЛОДІ КУРГАНИ Розпускалися квіти на наших могилах І ранкова роса омивала їх цвіт. Що ж так рано у полі нас смерть покосила І таким незнайомим залишила світ? Прилітають лелеки, сидять на курганах, Зберігають наш спокій на вічні віки. Ми здолали в тій битві монгольського хана, Як до смерті стояли, рука до руки.
|