Дякую, пані Маріє. Це, напевно, через густі сльози ці недоречності... Тоді, мабуть, варто повернутися до початкового варіанту: У Вас закоханий до сліз. (правда, йде повторення....) А "віршоплинність - на взаємність" ... доведеться щось придумати
Mи, ще не щезли! ... І не щезним. А залишимось назавжди! Бо померши Ми знов воскресним. І тут будемо навіки.
Так, погоджуся з Наталею, після прочитаного хочеться помовчати і задуматися... Але у Ваших рядках не безвихідь, а сила, сила духу, що підноситься над буквою часу. Переживемо ці часи і напівчаси... Ось тоді і заживемо. Дякую Вам, Рокасолано !