Все дуже добре сприймається, та й для мене це не новина. Думаюча людина не позволить собі так думати, бо знає силу Божу. А, як щодо Херувима і його витівок?...
Саме тому я й не дуже возвеличую це свято, бо для мене воно було, як зайвий вихідний день. Жінка завжди залишається зі своїм клопотом, навіть і в більші свята. Дякую за візит!
Дякую Вам за Ваш труд. Тут Ви самі собі перечите, що Бог не творив того злополучного Херувима, але Ви не заперечуєте, що все; Небо і землю; все що на землі, під землею, над землею і в небесах було сотворене Богом. Ангели, херувими, серафими - це все військо Бога, яке було Ним створине, отже і той Херувим - один із них. І потім, за простий, несвідомий непослух Бог вигнав людину з Раю, жорстоко наказавши, а Херувим, відкрито воюючи з Богом, безнаказано завойовує землю і розповсюджує своє зло. Хотілося б знати, в чому полягає така невідповідність і де правда? Цікаво!
Мене зачепив цей вірш, але його закінчення псує слово "нажИво", що не являється римою. А як Вам такий варіант?
А може це даремно і не варт Твоїх зітхань зимовий день , засніжений... Мурчить в тобі дозріло і розніжено Твоя жіночність. З голови до п*ят Завита в біле й золоте мереживо, Як Сонце, в величі своєї незалежності, Ти сієш промені без страху й обережності, На обриси космічної безмежності.
Щиро вдячна вам за квіти і теплі слова! А скільки нам жінкам для щастя треба? Добре слово одного дня, а, як ще квітка, хоч навіть маленька, то в нашому серці і справді розквітає весна, а наша вдячність не має меж...
Жінці від самого початку дарована доля цвісти, пахнути і дарувати радість всім хто її оточує, не забуваючи при цьому про сенс домашнього вогню. Хай жіночі долі, відзначені весною, зберігають в своїх серцях цей жертовний вогонь все своє життя!
Думаю, що п. Василь мав на увазі ворогів, які і роблять ті гріхи, що співають не своїм голосом по всій Україні. Автор глибоко переживає всі події зв'язані з українською кризою.
Пізнавально. Мені чотири рази доводилось бути в Криму в 2015 році, в зв'язку з хворобою сина, і, як ви знаєте, я далека від всякого рода воєнних дій, в тому числі і інформаційних, але я на підсвідомому рівні відчувала, як змінилися люди. Син жив там біля 10-ти років і коли я приїжджала туди, в добрі часи, то зустрічала добрих, відкритих і чистих людей, а в 2015 році було щось, що лякало і насторожувало. Люди якось групувалися і перешіптувалися, а всіх разом, ніби щось гнітило, якась непевність, підозра читалася в очах кримчан, можливо далися в знаки мої особисті переживання, але мені там було, як кажуть, тяжко дихати, та й на границі кожного разу до нас ставилися все прискіпливіше.
"(І жоден волосок не впаде з голови, без відома Господа у тих, хто любить Його, боїться образити Його своїм непослухом, і надію на Нього покладає.)" і все-таки є вибрані, а як бути з тим постулатом, що Бог всіх однаково любить, адже сонце світить, природа цвіте, ніч приходить вчасно для всіх без винятку, але й коли магма і попіл вулкану(історичний факт) заливає міста і села - теж без винятку. Чи з-поміж десятків тисяч людей не було богобоязних і законопослушних?. Вибачте мені за мою зухвалість, але ось такі дивні питання давно бентежать мою грішну душу.
Я бачу, що в кожному коментарі стукає гаряче серце з вірою в добро і перемогу, і це мене дуже тішить, бо коли ми об'єднуємось, то наша віра зростає, і прийде той час, коли вона своїм ростом дістанеться неба, і Бог дасть їй своє благословіння. Щиро дякую!