ЮВІЛЕЇ
уривки з незавершеного
Ювілеї, ювілеї –
Галасливі дати!
Слава, слава кобзареві! –
Будуть всі гукати.
І я гукну з усіма,
І я засвяткую –
Свого розуму нема –
Чужий не бракує.
Ой, навіщо ти, Тарасе,
Здерся так високо,
Та й на наші негаразди
Позираєш оком.
А круг тебе по спиралі
Постаті скульптурні,
Мов ішли ото до раю
Та й пошились в дурні.
І земля вже далеченько,
І небо все далі –
Не зійти вам, козаченки,
З тієї спіралі.
Її вигадав ще Гегель,
Як шлях до прогресу.
Скільки в світі вже полеглих
З того інтересу.
- Що відстав?! Ступай у лаві!
Крок у бік – стріляю!
Безліч спогадів кривавих,
А раю немає…
І ступали, і ступають,
І будуть ступати.
На горлянку наступають,
Щоб не смів стогнати
Йдуть і йдуть залізні лави
По землі одвіку,
А над лавами заграви,
Мов криваві ріки…
***
Мандрувала чорна хмара,
Обрії вкривала –
Від Каспію до Арала
Довгу путь тримала,
А під хмарою Тарас наш
В шинелі по п’яти.
У поході, як і завжди
Співають солдати.
Та який солдат з Тараса? –
Низький вайлуватий,
Та на гак, як вже попався,
Будуть муштрувати
Йде Тарас наш, не співає -
Дума, мов та хмара,
І триває, і триває
Нескінчена кара.
Ну, а за що? За дрібницю,
За те, що наснилось?
Що в поемі, мов в вдовиці,
Сльозою скотилось.
Та Микола – цар жорстокий,
Він жалю не знає:
Послужи ти нам без строку
В пустельному краї…
Ось і служить… рік за роком
Стікають сльозою
Йде солдат Тарас, і кроки,
Мов вмиті росою.
***
А ще другий був Микола –
Приятель Тараса,
Молодий, високочолий,
Розумник і красень.
Вже збирався оженитись,
Призначив весілля –
Замість цього опинитись
Прийшлося в безвіллі.
А Тарас як раз і їхав
Привітати друга,
Фалди фрака гойдав вітер
Та плескав у вухах.
Вже і їхать недалеко –
Через міст – і поруч…
- Здраствуй, друже! Здраствуй, ненько!
Бог вам всім у поміч.
Вже гадав, які там будуть
І пісні, і жарти…
Думав стрінуть рідні люди,
А стріли жандарми.
І Миколу вже забрали –
Зірвалось весілля –
В Петропавлівській справляли
Вони новосілля.
У Миколи була мати –
Старенька вдовиця,
І Шевченко через грати
На неї дивився.
Ось іде вона до сина
По пустому двору,
А Тарасові несила
Зріти її горе.
1993
НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ
вірш-фантазія
-Де були?
-Далече –
На горі Чернечій
Там траплялися ночами
Надзвичайні речі.
…Тільки сонечко за обрій
Барвистий сідало,
Біла чайка з почтом воїв
К горі підпливала.
І виходили на берег
Важкі і кремезні
Козаченьки кроком певним
З мечем величезним.
І несли меча на гору
По крутому схилі
І схилялися в покорі
Священій могилі.
- Здоров будь, Тарасе!
Душі в нас не вгасли.
Ми поборемось іще
За Вкраїни щастя.
Меч виблискує у світлі
Місяця ясного,
І воскреслі душі квітнуть,
Позбушись сумного.
А над горами і степом
Зіжглись багряниці,
І ступив з небес на землю
Тарас в плащаниці.
Навколішки козаченьки
Круг Тараса впали,
Сколихнулись їх серденька
В єдинім запалі.
А Тарас окинув оком
Козаченьків вірних,
Та й сказав: - минули строки
Нещасних і бідних…
Уставайте, та всі разом –
За меча хапайтесь…
Як діждались свого часу,
То вже не вагайтесь!
…Щез Тарас і тільки вітер
Гуде і віщує:
Ним розноситься по світу
Тарасове: чую!
Вслухаються козаченьки,
А ми з ними разом…
Відкидайте витребеньки
Та йдіть за Тарасом.
-Де були?
- Далече –
На горі Чернечій.
Там траплялися ночами
Надзвичайні речі.
1993
ТІЛЬКИ ВІН ВСІХ ОБ’ЄДНАЄ
Та чи вам до баксів ласим
Зватись козаками?
Не торкайтеся ж Тараса
Брудними руками.
Не ганьбіть і не плямуйте
Імені святого
А навіки позабудьте
Дорогу до нього.
Ні!.. Наввипередки пхнуться
На Чернечу гору,
Бьють у груди і клянуться,
Відродити скоро.
Україну, повну щастя,
На весь світ помітну,
Щоб здійснилася Тараса
Мрія заповітна.
Коли б щиро, хто б перечив,
Та де ж ваша щиристь?
Вас одні цікавлять речі,
Як обагатитись,
Як в відроженому панстві
Володурювати,
А народові у рабстві
Всіх вас годувати.
Хіба Тарас про це мріяв,
У тяжкій неволі?
Він злиденним дав надію
На щасливу долю
Він не з панства, він мужицький,
Бідкався в опалі,
Ви ж з номенклатурних списків,
Зухвалі лукаві,
Притулились до Тараса,
Немов ті вампіри,
Кричите нещирі гасла,
Не знаючи міри.
Прикриваєтесь Тарасом
А самі підступно
Вкрали все, що можна вкрасти,
І всі непідсудні.
Та який вас суд осудить
Із імунітетом?
Це на людях б’єте у груди,
Славлячи поета.
Ну і як не уславляти
Пророка Вкраїни –
Не болить вам те, що мати
Вже втратила сина,
Син давно на заробітках
У чужому краї
А до неї тільки зрідка
Гроші висилає.
Гроші - добре, але ж сина
Не замінять гроші,
А без сина мати гине –
Біль розлуки трощить.
Шукать статків подалося
Синів аж мільйони
А матусям тільки сльози
Хто їх оборонить…
Та тим байдуже, що нині
Лягли при кориті -
Їм у рідній Україні
Всі шляхи відкриті…
Заповітом б’ють у груди,
Вигукують гасла,
І здається – злились люди
В брудну біомасу.
Що вирує і клокоче,
У піні блювоти,
- Ми з Тарасом бути хочем,
Бо всі патріоти
Стоять купно… патріоти…
Краватки, портфелі…
Цей заводить до болота,
А той до пустелі.
Знов здригається Вкраїна
Від зради і змови –
Стільки років, а донині
Потерпає мова.
Хибні рухи, хибні фрази,
Настанови хибні –
Прикриваючись Тарасом
Поширюють злидні.
Женуть людей, мов худобу,
На працю нікчемну,
І до них, мов до худоби,
Ставляться нечемно.
Том в кишенях завжди пусто,
А в серцях образа…
Та оговтуйся вже людство –
І йди за Тарасом.
Тільки він всіх об’єднає
У рідній Вкраїні,
Тільки він єдиний знає,
Як жити нам нині.
2012
|
у Вас 
0
