Я вважаю, що все це від того, що ми перестали боятися і Бога, і Чорта. Мій тато, царство йому небесне, розказав мені один життєвий приклад. Під час війни у селі була повна анархія. Хто що хотів, те й робив. Особливо це було видно по будинку відпочинку(клуб). Бруд, недопалки, лайка і бійка - були невід'ємною частиною сільського життя, але коли "прийшов Румун з нагайкою"(його слова), то через тиждень вже нікого і нічого не можна було впізнати. Всі згадали, що вони люди і стали культурними, і все знов пішло прахом, як прийшли москалі. Наші божки тільки багато говорять, а роботи не видно, хіба-що безмірне поповнення своїх кишень. Підтримую п.Бориса, ПРАВО -ПОНАД УСЕ!
Все правильно, все так,п.Юрію, але головне Ваше заключне слово " Ніхто не стане на коліна!" Хвалю і підтримую. Щиро дякую,п.Борису, за цікавий відеоряд.
Доводжу до Вашого відома, що авторські слова можна вживати в коментарях і то, обгрунтовуючи своєю думкою, а коли Ви хочете використати їх в своїх віршах, треба брати в дужки, інакше можна Вас обвинуватити у плагіаті.
"Та я не дуже розумію часом," ця строфа, якось не дуже вписується, як на мій погляд, в контекст вірша. Може буде краще один із варіантів. Прошу не ображатися - це моя об'єктивна думка. Та я, бува, блукаю поміж часом Зрадівши вісті, помилився часом Буває вже, не розумію часом,
Розцвіте душа весною Й соловейка спів полине, Як родиною тісною Ми врятуєм цвіт калини, А поки - що біль і зрада Роздирають наші душі, Та ніщо нам - не завада, Нас чекають дні грядущі...
Весна розбудить, моя мила, І сяде янголик на крила Душі змордованої вщент і, наче справжній диригент Підніме паличку до неба, Бо в тебе є така потреба Відчути музики момент, Щоб вічно жив експеримент, Що не несе нічого злого, А є для нас дарунком Бога...
Не хвилюйся, мій козаче!- Каже лікар тихо. Те, що вмієш прибрехати - Не велике лихо. Бач, як брешуть у державі Круті і великі, Так, що ми у тій забаві - Просто без'язикі.
Молодий, та ранній... До речі, читала колись про реінкарнацію, то там писалося, що, ніби душа після всіх чистилищ і оздоровлення (великий відрізок часу) коли виявляє бажання повернутися на землю, то сама вибирає родину.
Я не маю запитань до Бога, так як розумію всю складність цього питання, я маю запитання для Вас. "7 Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, На скільки я розумію, то йде мова про Бога, але я щось ніяк не можу зрозуміти кого Ви вважаєте Істинною - Бога отця чи Бога сина, бо в більшості Ваших рефератів фігурує Ісус Христос, як Бог. По суті це одне і теж, та все ж хто був першим? 8. Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тут явно річ іде про Ісуса Христа(по сюжету біблії) 9. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я… Тут саме цікаве: кого повищив, (розумію Ісуса) навіщо, якщо Вони обидва - ідентичні, адже Ви самі пишете -" Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина," "Якби, та коби"- не є поясненням появи в Раю дерева пізнання. Біблія - свята книга,бо,як історія, вона перша,але її писали і мільйон раз переписували люди, які не є безгрішними. Бог не допускає ніякого гріха,гріхи роблять самі люди, яким Бог дав свободу вибору, а так як гріх - широка дорога, а святість і правда вузенька стежечка, то люди вибирають просторий, легкий шлях, не задумуючись за наслідки шляху і що буде далі, живуть тут і зараз. Бог "відбирає Собі Своє твориво", але не людей сліпої віри, а людей чистих, розумних, твердих духом і вірою, як своїх "сотворців".
Негідні хай гідність віднайдуть свою На полі, де втрачена воля, Нехай прапор високо держать в бою, Нехай усміхнеться їм доля!
Я повністю погоджуюся з Вашою думкою, що не треба нам нічого і нікого боятися. Вибачте, в останньому катрені дуже виділяються польські наголоси тому я трохи перефразувала, скориставшись Вашими словами, та не вдалося зберегти Ваш задум.
Гарний, ніжний вірш тільки кінцівка трохи підводить. Нарушається стопа і збивається ритм, тому тут треба, або додати один склад, або перефразувати дві строфи.
О ні, нікого не болить, Що українець їсть і п’є… Хвилює тільки на цю мить Насіров згоду дасть чи нє? На хаті, бач, четвертим він, Чи зручно для еліти це? А, що війни голосить дзвін - Це нашу владу не пече…
Підтримую Вашу думку і вважаю, що п. Семен з побратимами зробив добру справу, розрізавши цей гнійник на Сході України. Народ дійсно повинен стати активним учасником всіх подій, щоб пришвидшити реформацію країни.
Ввесь світ знає Шевченка, як українського поета, і Україна гордиться своїм Кобзарем, хоч Росія і на це зазіхає, доводячи, що він писав російською мовою. Не знаю хто, що бачить у творах Шевченка, а, як на мене, то він писав про все, що бачив і чув кожного дня, живучи у свій час у тому трясовинні в якому бовталася Україна, бажаючи для неї кращого і, як ми сьогоднішні, хотів швидких змін. Хіба міг він знати, що Україна застряне так надовго у цьому багні, що ніяк не зможе спекатися тих рабських пут, які і нині стискають її горлянку. В його часи Україна ще й не починала прокидатися, але в його жилах текла кров запорізьких козаків і він, як духовний митець, поет, художник, і загалом романтик часу, вже мріяв про свободу, про добробут свого краю. Він всім серцем відчував, як царська Росія поневолює український народ про що і написав у вірші " Розрита могила" Вже через шість років його ув'язнили з таким звинуваченням " Шевченка звинуватили в написанні віршів «малоросійською мовою», з якими «могли посіятися й згодом вкоренитися думки про вигадане блаженство часів Гетьманщини, про щастя повернути ці часи й про можливість Україні існувати як окремій державі»" Дуже люблю його вірші, поеми за їх самобутність, за просте і зрозуміле слово, за душу вкладену ним у кожен твір, а ще за мрію в добро і правду, в яку він так щиро вірив.