Маєте рацію, бо що не виступ з трибуни парламенту, то - "правда", а оратор ріже "правду - матку" в очі, незважаючи на те, що вчора говорив зовсім інше. Щиро дякую!
Сумний вірш і що страшить, що не видно кінця й краю тій дурній війні. Наші "отамани" жирують і, ніби не помічають, як ллється українська кров, як гине цвіт нації на Сході, а під кожним кущем, ніби мирної України, причаївся зрадник - сепаратист.
Ви маєте рацію, адже та магія грошей затуманила тим нещасним очі і вони "не відають що творять". Це, як наркотик, що убиває все людське, перетворивши людину на зомбі. Дякую!
Так, всі ми під Богом ходимо і надіємось на спасіння від Нього, але чи виконуємо Його заповіти, щирі поради, що підводять нас до Його благословіння, ось у чому питання?...Щиро Вам дякую!
"Коли вожді убогі, — Війна таврує нас." Справедливо сказано! Невдалі наші спроби, бо з битв та воєн не вилазимо, як не песимістично це звучить, але то так...
Що зробити...емоції для творчих людей - поле битви, бо чим заставити читача щиро переживати, хвилюватися, радіти разом з ЛГ, як не емоціями... Емоції є у всіх, але у когось вони міні. у когось - норма, а у когось, як ось у творчих людей, вони супер, тому і вірші пишуть не всі. Дуже Вам дякую за коментар!
Чому Ви думаєте, що "Бог його полишив", якраз навпаки, Бог його забрав, бо він не зміг знайти своєї ніші в цьому житті. Уб'є і покалічить ще багато людей ця не признана війна, поки "сильні світу сього" розмірковують що робити...
Ваятель - скульптор, що теж митець, і тут нам, митцям слова, легше, бо, як не крути, папір все стерпить, а тут титанічний труд розбитий молотом у хвилини творчих коливань - жесть.
Ах, як правильно сказано: "Не молились ні чорту, ні Богу, В силу вірили власних чеснот."А піднесені комуністичним вихованням тільки вперед і ні кроку назад, тож і "прийшли без халяв." О, як давно це було, як ми "шпарили", а тепер ледь ноги переставляємо... Гарно!
Для чого? Чому? - некоректні питання по відношенню до Вищих Сил, бо хто ми такі, щоб домагатися звітності самого Бога у якого під ногами ціла Вселенна. Маємо дякувати за все, що випало на нашу долю, що не зігнуло нас, що давало нам сили вистояти в різних ситуаціях, що і сьогодні дає нам надію на завтра. Те, що ми з Вами почали писати вірші, будучи давно на пенсії - теж Воля Божа, бо не знаю, як Ви, а я не вірю у випадковості, та й багато вчених схиляються до цієї думки. Отже сталося все так, бо Комусь так було потрібно, бо душа Ваша визріла на такий подвиг. Щодо читачів, то не гнівіть Бога, п.Петре, бо друзів на сайті 15-20, а читають Ваші вірші ( спеціально перевірила) від 1000 і більше читачів. Щодо друкованого слова, то нині така тенденція, що не читають, електронні ґаджети перебили всю малину. Скажу Вам правду, що я навіть і не думала за друк, бо по-перше на це треба мати здоров'я, а по-друге - гроші. І перше, і друге - далеке від моїх можливостей. І знову груба помилка і не тільки Ваша. Ми всі чомусь думаємо, що все гарне, добре робимо ми самі, а все погане, болюче - чомусь хтось, та ще й знаходимо виправдання - наказують. Справа в тому, що ми приходимо на землю зі 100% здоров'ям ( за винятком гріховності, плата за яке ніхто не відміняв). Уже в процесі життя ми самі накопичуємо свої болячки і з роками вони стають все важчими і свої страждання нам легше спихнути на когось, ніж корити себе. Те, що Ви маєте сказати, Ви обов'язково скажете, а місія Ваша закінчиться тоді, коли перестане битися серце. Я бажаю Вам жити і радуватися кожному прожитому дню і хай не мучать Вас докори совісті!
Притулок - це ще не саме страшне, буває і гірше у нашому такому жорстокому, і такому прекрасному житті. Мені довелось стати свідком саме такого перетягування канату. Син нахвалював, душевно хворій мамі, міську квартиру сестри, а сестра із шкіри лізла, щоб доказати мамі, що у брата своя, велика хати, та ще й під лісом, де багато землі і свіжого повітря саме для неї. Душевний вірш.
Це зовсім не питання, бо в житті, або ти за, або ти проти, а те, що називається золотою серединою (і нашим, і вашим) - відкриті ворота до зради. Щоб стати своїм усюди, то треба соціум привести до одного знаменника, де всі працюють для спільної мети.
А, як Господь, віддає кожному із нас часточку свого Світла і при цьому залишається могутнім, а все тому, що завжди все повертається " на круги своя" Не бійтеся віддавати і уважно перевіряйте те, що приймаєте.
Можливо Ваш варіант правильніший, та все ж хотілося б конкретніше дізнатися чому саме наголос не може падати так, адже все гранично ясно і спотворень немає. Дуже Вам дякую!