Тепер так не поїздиш, бо нема й хвилини, щоб не їхало щось... Ми жили над самим гостинцем, так називали асфальтовану дорогу, що йшла через наше село, то ми, підлітки, на велосипедах, що тільки не придумували на цьому гостинці і без рук, і без ніг, і ноги на кермі, і по- двоє, і по-троє, один керує, другий газує, але треба сказати, що дорога у ці часи була, майже порожня, десь раз на годину проїжджала машина чи автобус. Щодо автобусів, то ми орієнтувалися коли гнати худобу на обід чи ввечері додому, бо знали в якій годині котрий іде. От бачите, що може з бабусею зробити гарний, дитячий віршик. Згадала баба, як дівкою була...
Таке наше грішне життя... Із того прославленого лихом лісу, можна часом і не повернутися... "горить в вікні." - збіг приголосних (ть в в) краще - горить у вікні, так легше читається.
"Тремтіть пихаті дуполизи, Для вас наковано залізо." Мед на душу... та коли ж це вже відбудеться, адже вся історія України - Ненька в сльозах і батракує на всіх і вся, та коли ж вона запанує???...
Вино і справді, як панацея від всіх бід, адже французи, як правило, вживають його щоденно. Його рекомендують лікарі при певних захворюваннях, його не забороняє релігія, його, наприклад, в Молдові п'ють, як воду, і не тільки дорослі, а й діти. Все це добре тоді, коли споживачі мають границю у споживанні цього золотого нектару. Переклад Ваш теж добрий.
Щиро Вам дякую,п.Михайле, за такі милі для мого серця слова. Вірш цей писався на одному диханні і я дійсно думала не стільки про техніку, як про душу цього вірша, про тих бідних синів і дочок, які в нелегких боях стримують ворога, втрачаючи безцінні життя, навіть не усвідомлюють, що робиться в середині країни.
Захват - це не тільки збудження, запал чи пристрасть у коханні, є ще найвище напруження, піднесення і найбільший вияв, наприклад, волі. Саме так, п.Сергію, бо під час бою йому ніхто не відпускає гріхів і ніхто не може постояти за нього, бо в цій агонії кожна клітина його відчуває той піднесений захват, ту бурю емоцій без якої нема перемоги. Наголос - це святе. Виправила. Щодо зайвих слів, то у Вас музикальний слух, бо я їх геть не відчула, коли перечитувала, та й зайвими вони мені не здаються, бо підсилюють думку, в решті-решт, як автор, я маю на це право.Знаю, скажете правила і таке інше, але ж їх встановлюють люди... Невже цей останній рядок,п.Сергію, так не вписується в тему вірша, що важко здогадатися про які відносини йде мова. Я би сказала, рядок вписується в ритм,(автор моє право в останніх двох рядках змінювати ритм), а відносини псуються між усіма. Дякую Вам за такий детальний розбір вірша!
Дуже гарно, поетично! Ніхто не любить холодної, дощової осені, але, як співається в пісні "У природы нет плохой погоды, каждая погода - благодать", то мусимо приймати все, що Бог посилає.