І капає нуга із п'єдесталу, Солодкі обіцянки розтають, Аж до нудоти фікції дістали, Ця влада викликає тільки лють. Кнутами пряники підсовують народу, Видовищем малюють нам війну, Якій вдові потрібні нагороди? Чи цукор той замінить їй труну? Гірчить щодня медово-п'яний солод, Тіла братів пресують в мармелад, І чую у начинці крові голод, Вже не спекти без неї знову лад... Слова болять від сліз і голосіння, За спиною немов бджолиний рій Клене щодня те кавове насіння, Що прірвою віддАлило від "мрій"...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
