Це було восени 1979 року. Я працював в ОКБ на НВО «Новатор» і був відряджений в Ригу на завод напівпровідникових приладів для спільного аналізу причин несправності їхнього транзистора в нашій радіоапаратурі. По закінченню робочого дня вирішив-бо прогулятися вздовж набережної Даугави. До речі, вантовий міст через річку тоді ще не був завершений. Ото ж іду я по обочині мощеної гранітом дороги і мене, з протилежної сторони, обганяє вантажівка, доверху накладена металобрухтом.
Раптом із її кузова злітає металеве кільце, похоже на кільце від кулькового підшипника, і підскакує кілька разів в сторону середини дороги. Аж тут назустріч мчить легковик «Волга». Це кільце, на одному із підскоків, попадає в бампер «Волги» та з великою силою, як з пращі, летить на мене.
Слава Богу, зачепило лише штанину лівої ноги і полетіло далі. Як може бути!? Ні з того, ні з чого, на рівній дорозі можна було стати калікою. Повезло мені.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
