Це було восени 1979 року. Я працював в ОКБ на НВО «Новатор» і був відряджений в Ригу на завод напівпровідникових приладів для спільного аналізу причин несправності їхнього транзистора в нашій радіоапаратурі. По закінченню робочого дня вирішив-бо прогулятися вздовж набережної Даугави. До речі, вантовий міст через річку тоді ще не був завершений. Ото ж іду я по обочині мощеної гранітом дороги і мене, з протилежної сторони, обганяє вантажівка, доверху накладена металобрухтом.
Раптом із її кузова злітає металеве кільце, похоже на кільце від кулькового підшипника, і підскакує кілька разів в сторону середини дороги. Аж тут назустріч мчить легковик «Волга». Це кільце, на одному із підскоків, попадає в бампер «Волги» та з великою силою, як з пращі, летить на мене.
Слава Богу, зачепило лише штанину лівої ноги і полетіло далі. Як може бути!? Ні з того, ні з чого, на рівній дорозі можна було стати калікою. Повезло мені.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
