Ваятель - скульптор, що теж митець, і тут нам, митцям слова, легше, бо, як не крути, папір все стерпить, а тут титанічний труд розбитий молотом у хвилини творчих коливань - жесть.
Ах, як правильно сказано: "Не молились ні чорту, ні Богу, В силу вірили власних чеснот."А піднесені комуністичним вихованням тільки вперед і ні кроку назад, тож і "прийшли без халяв." О, як давно це було, як ми "шпарили", а тепер ледь ноги переставляємо... Гарно!
Для чого? Чому? - некоректні питання по відношенню до Вищих Сил, бо хто ми такі, щоб домагатися звітності самого Бога у якого під ногами ціла Вселенна. Маємо дякувати за все, що випало на нашу долю, що не зігнуло нас, що давало нам сили вистояти в різних ситуаціях, що і сьогодні дає нам надію на завтра. Те, що ми з Вами почали писати вірші, будучи давно на пенсії - теж Воля Божа, бо не знаю, як Ви, а я не вірю у випадковості, та й багато вчених схиляються до цієї думки. Отже сталося все так, бо Комусь так було потрібно, бо душа Ваша визріла на такий подвиг. Щодо читачів, то не гнівіть Бога, п.Петре, бо друзів на сайті 15-20, а читають Ваші вірші ( спеціально перевірила) від 1000 і більше читачів. Щодо друкованого слова, то нині така тенденція, що не читають, електронні ґаджети перебили всю малину. Скажу Вам правду, що я навіть і не думала за друк, бо по-перше на це треба мати здоров'я, а по-друге - гроші. І перше, і друге - далеке від моїх можливостей. І знову груба помилка і не тільки Ваша. Ми всі чомусь думаємо, що все гарне, добре робимо ми самі, а все погане, болюче - чомусь хтось, та ще й знаходимо виправдання - наказують. Справа в тому, що ми приходимо на землю зі 100% здоров'ям ( за винятком гріховності, плата за яке ніхто не відміняв). Уже в процесі життя ми самі накопичуємо свої болячки і з роками вони стають все важчими і свої страждання нам легше спихнути на когось, ніж корити себе. Те, що Ви маєте сказати, Ви обов'язково скажете, а місія Ваша закінчиться тоді, коли перестане битися серце. Я бажаю Вам жити і радуватися кожному прожитому дню і хай не мучать Вас докори совісті!
Притулок - це ще не саме страшне, буває і гірше у нашому такому жорстокому, і такому прекрасному житті. Мені довелось стати свідком саме такого перетягування канату. Син нахвалював, душевно хворій мамі, міську квартиру сестри, а сестра із шкіри лізла, щоб доказати мамі, що у брата своя, велика хати, та ще й під лісом, де багато землі і свіжого повітря саме для неї. Душевний вірш.
Це зовсім не питання, бо в житті, або ти за, або ти проти, а те, що називається золотою серединою (і нашим, і вашим) - відкриті ворота до зради. Щоб стати своїм усюди, то треба соціум привести до одного знаменника, де всі працюють для спільної мети.
А, як Господь, віддає кожному із нас часточку свого Світла і при цьому залишається могутнім, а все тому, що завжди все повертається " на круги своя" Не бійтеся віддавати і уважно перевіряйте те, що приймаєте.
Можливо Ваш варіант правильніший, та все ж хотілося б конкретніше дізнатися чому саме наголос не може падати так, адже все гранично ясно і спотворень немає. Дуже Вам дякую!
Так! На цій гральній дошці - ми пішаки, але без нас світ здався Богу незавершеним і тоді Він створив людей, і тепер ми, навіть не до кінця розуміючи, хочемо знати, що буде далі, самі творимо нові світи, які розчаровують Творця і заставляють втручатися в наші плани, для корекції.
Як на мене, то небесному Єрусалиму однаково, що опус Деї, що стіна Плачу, бо все це людських рук справи, а ось Ваші дифірамби суїциду, в останньому катрені - мед на душу психічно - неврівноваженим, число яких невпинно росте на сьогоднішній день.
Тут я з Вами погоджуюся, що в суспільстві потрібно правильно розставити орієнтири, але для цього потрібна особистість, поводир, гетьман, якого на даний час нема, можливо він десь на підході, бо людина припускає, а Господь розпоряджає. Дякую за візит!