Попіл
Попіл
У найдивнішому з усіх моїх життів
Своє кохання втримати хотів.
Та, не зважаючи на всі мої старання,
Кохання щезло, а з’явилось віршування.
Кохання болісне буває і глибоке,
А з віршами нема ніякої мороки.
Ото ж бо, люди, не засуджуйте мене.
Як попіл згас, то вже не спалахне.
У цій заміні я пристойний вихід бачу:
Іще сумую, але вже й не дуже плачу.
Бо попіл згас, і він не спалахне,
І грози-пристрасті не рватимуть мене.
…Чого живу? Чого пишу вірші?
Чого чекаю? — Спокою Душі.
Додав: ullad1 (17.12.2016)
| Автор: © Владислав Красса
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2109 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): попіл
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА