Попіл
Попіл
У найдивнішому з усіх моїх життів
Своє кохання втримати хотів.
Та, не зважаючи на всі мої старання,
Кохання щезло, а з’явилось віршування.
Кохання болісне буває і глибоке,
А з віршами нема ніякої мороки.
Ото ж бо, люди, не засуджуйте мене.
Як попіл згас, то вже не спалахне.
У цій заміні я пристойний вихід бачу:
Іще сумую, але вже й не дуже плачу.
Бо попіл згас, і він не спалахне,
І грози-пристрасті не рватимуть мене.
…Чого живу? Чого пишу вірші?
Чого чекаю? — Спокою Душі.
Додав: ullad1 (17.12.2016)
| Автор: © Владислав Красса
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2036 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): попіл
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА