Твої вуста солодші і солодші, Впізнав би їх із тисячі жінок, Але мені не треба їхніх «вОшей», Твоїми тішусь, ставши у танОк… Кручусь по колу, тупаю щосили, Перебираю спогади, думки І чую ніжний запах Твого тіла, Що пристрасно пульсує з-під руки… Спиняю мить весільної картини, В очах світлішого не бачив почуття, У них проміння стільки, що всі тіні Повинні були б зникнути з життя… Тихенька музика заманює, вальсує, Ми ж бо зустрілись зовсім не спростА, Вертаюсь у реальність, море суєт, Ступню знімаючи з котячого хвоста… А Твої губи дійсно ще п’янкіші, І Твої крики, наче клавісин, Від них звучить мені лишень миліше Як голосить, агукає наш син… За десять років стільки пережито: Мільйони сміху, сліз і всяких фраз, Якби усе назад перекрутити, - Чи вийшла б Ти за мене іще раз?.. Сиджу, пишу, вдивляюся у очі, До краю сон відтягую на ноші, - А враз Ти спробуєш тихенько серед ночі, Чи мої губи стали теж … солодші…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
