Просто грандіозний труд. Поки читала, то і наплакалася, і нарадувалася Вашим оптимістичним закінченням. "Ми виженем окупантів із своєї землі! Ми доб’ємось свободи через всі перешкоди, Ми вилізем з братньої триклятої петлі! " БРАВО!!!)))))
Нічого "Не можна залишати на "колись", бо життя наше ціниться тільки "тут" і "зараз", бо "вчора" - уже нема, а "завтра"- може і не настати. "незбагниме"- незбагнене.
Я Вас прекрасно розумію, п.Віталію, бо сама теж іноді відриваюся на папері, хоч розумію, що від того нічого не зміниться, але так випускаю пару... Нас врятує час і щоденна робота, часом брудна, часом із кров'ю, нудна, не завжди вдала, але безперестанна клопітка робота.
Для того щоб Вас поважали люди, треба насамперед навчитися поважати себе - це Вселенський закон. Якщо ми так будемо думати про націю, то так воно і буде, і ніхто нам не допоможе, бо порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих.
Вічна пам'ять головній героїні Вашого твору! Напевно, такі позитивні люди потрібні не тільки на землі... Гарно написано і читається легко, і залишає на серці приємну згадку.
Дорога Марієчко! В тебе велике, добре серце і чиста душа. Прекрасні слова твого вірша чіпляють, але поезія - це не тільки гарні слова записані на папір, а ще й рима, розмір(кількість складів у рядку), і нарешті ритм, який не звучить без правильних попередніх даних, а ще правильний наголос, що надає слову українського звучання. Все це разом - техніка написання вірша, що заразом визначить і твій особистий стиль. Найперше відкинь дієслівну риму, бо нею пишуть діти 3-5 класів. Не кажу зовсім, але вживай вкрай рідко. Старайся не повторяти однакові слова, бо вони не прикрашають вірш, за винятком тих, що потрібно. Потім добийся правильного розміру(склади) і ти побачиш, як ніжно, наче струмочок, зазвучить твій вірш. Бажаю тобі наснаги і терпіння!