Я поділяю Вашу думку, що з боку влади нема конкретних кроків, які б показали, що влада дійсно наша і за народ, і які б всі могли бачити, але в мені ще жевріє надія і я чекаю, що ось-ось покажуться результати владних зрушень, бо знаєте - скоро казка кажеться, та не скоро діло робиться. Дякую!
Як довго змінюється людська свідомість... Знадобилось 25 довгих літ, щоб чаша терезів української долі схилилася на європейську сторону, а скільки ще нам прийдеться всього пережити, один Бог знає... Технічно вірш трохи недопрацьований,(зАпалом, що на себе сама плюєш?!- що собі в душу ти плюєш, ком- русизм (грудка, клубок),та й закінчення буде кращим, на мій погляд - лиш четверть руку підняло), але цікавий і емоційний.
Мабуть Ви чули про вислів з Євангеліє "Нема пророка в своїй країні", та й не вдячне це справа... все ж хочеться, щоб Ваше пророцтво збулося і якнайскоріше.
Дякую за солідарність! В моїй душі палає ватра. Кипить від злості в мені кров... Може, писать про це й не варто, Бо наламаю купу дров... Та, як перо беру у руки, То розриває душу жаль, Бо скільки ж можна пити трунки, Як правда вписана в скрижаль...
Така собі гордячка, хоч я не поділяю її погляду. "Мов простирадло стріпати, як душу," на мій погляд, тут більше імпонує не як душу..,здається, краще буде так: Мов простирадло стріпати у душу, але то тільки моя думка, а автору видніше. Люблю Вашу живу поезію. Наснаги!
Прошу переформатувати вірш, особливо закінчення, бо я вже Вам виказувала своє фе, як скопіювала закінчення і була здивована, адже там проявилися потрібні слова, і все стало на своє місце. Такий фокус я бачу вперше.
Не так уже й легко викинути тих, що при кориті, а щодо Господнього порятунку, то я згідна з Вашими словами, от тільки нам слід пам'ятати, що в Бога нема інших рук, як наші, то як говориться - на Бога надійся, та сам не зівай.