Пн, 16.06.2025, 20:03
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1073]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [135]
Аудіовірші [49]
Українцям [2704]
Вірш-пісня [549]
Вірші про Україну [1485]
Вірші про рідний край [812]
Вірші про мову [227]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [107]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [289]
Вірш-усмішка [1008]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [154]
Вірші про жінок [665]
Вірші про чоловіків [115]
Вірші про військових, армію [219]
Вірші про Перемогу, війну [416]
Вірші про кохання [3432]
Вірші про друзів [714]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [60]
Вірші про професію [85]
Вірші про eмiгрантів [146]
Вірші в перекладі [714]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [122]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [25]
Релігія [343]
Щастя - ... [602]
Жінка - ... [265]
Життя... [4530]
Філософам [1315]
Громадянину [922]
Метафізика [159]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

Падають грози у розкрил зела

Падають грози у розкрил зела,
Літеплом мчать над розмаєм,
Тихо летять журавлі від села,
Котре із карти щезає.
 
Якось миттєво, мов постріл лункий,
Вичахло, наче багаття,
В церкві забутій самотній святий
Давнім піклується щастям.
 
Йдемо в провалля розбитих брамин
Над перелогами віку,
Житель останній, старенький, один,
Сперся на хвіртку-каліку.
 
Вицвілі очі пасуть на ріллі
Власність панів-потурмаків,
Відьми, і ті десь втекли на мітлі,
Бродять селом лиш собаки.
 
Виють, їм тужиться теж за селом,
Все ж при подвір’ї - не в полі,
Грози гримлять над зчорнілим зелом,
Громом розкришують долі.
 
Злива лине і промиє кістки,
Вже й не кістки, мінерали,
Гнуть на вербі горобці матюки,
Пустка, напевно, дістала.
 

Додав: miknech (26.02.2016) | Автор: © Михайло Нечитайло
 
Розміщено на сторінці: Життя...

Поділіться цією публікацією у Фейсбуці:

Переглянули твір - 1280 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
avatar
0
1 Asedo1949 • 11:13, 26.02.2016 [Лінк на твір]
Взяти чого від отих забіяк?...
З вітром гуляють на волі...
Звідки їм знати, що влада ніяк
Селам не дасть благ доволі... Правда життя у Ваших словах. 55555
avatar
0
2 укран • 19:39, 26.02.2016 [Лінк на твір]
Образно, глибоко, поетично..
avatar
0
3 miknech • 00:45, 27.02.2016 [Лінк на твір]
Дякую.
avatar
0
4 oles • 00:56, 27.02.2016 [Лінк на твір]
Сумна картина покинутих та вимираючих сіл. Не можна цього зрозуміти ні серцем ні розумом.Така благодатна земля і народ з діда-прадіда хлібороб стали тепер нікому непотрібні.Нинішнім можновладцям жадібність до  грошей розум відібрала.Україна без села немає майбутнього...Дякую Вам за твір, щемно зачепило.
yes Tip-Hat
avatar
0
5 nasvictor • 09:59, 27.02.2016 [Лінк на твір]
болюче - правдиво. що зробиш. ще один перевал випробувань для нашого народу...
avatar
0
6 Лілія • 16:52, 27.02.2016 [Лінк на твір]
Актуальні і щемні рядки.

Вперто дають перевагу міським,
Білим рукам, що не сіяли хліба.
avatar
0
7 miknech • 22:23, 28.02.2016 [Лінк на твір]
Дяуцю за співзвучність думкам.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє. 

"А риба сама скинула кості"

Ludmilka: Щиро вдячна за тонке розуміння написаного мною!!!

Nemo: Дякующиро, Василю, пишу, як відчуваю... і всім навколо бажаю Щастя...

virchi:
Мова вірша піднесена, що підкреслює значущість втраченого. Але за високим стилем читається жива людська драма - про довіру, яку не виправдали, про дар


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz