Змістовно, емоційно - вірш гарний, але подивіться самі- "рідне подвір’я у пилюці. " та попри те - "м’яча пурнають у багнюці." цікаво...чи не правда? "сивИни. " не потрібно було б авторського наголосу, якби Ви поставили слово - провини, адже, так чи інакше, кожен відчуває якусь свою провину в тому що сталося. " що нікого вже не вбивають." тут збивається ритм, а просто треба переставити слова. що вже нікого не вбивають. Звучатиме краще - Хто нагадав воротарю - так як далі - "Навіщо біль розворушив -" тут одруківка. "разворушив " "неповерне…" не поверне.
Я на вершину зійду вустами, А постелюся в підніжжі гір. Нема кохання помежи нами, В бажанні тільки таїться звір.
Пройдуся полем до краю світу. У перелісся вбреду, як тать... Нема кохання, є тільки літо, Тепло і спека, і благодать.
Зіниці глянуть повз мене в небо, І біль у серці накриє ніч... Нема кохання, є лиш потреба Зійтися, щоби топити піч.
Долоні теплі хитають літо, І поцілунок до вуст присох, Нема кохання у всьому світі, Нема кохання, де ми удвох.
Не знаю чи це буде доречно, але саме таким я побачила те жіноче страждання і розчарування, бо у Вас все закінчується "хепі ендом" коли ввесь вірш кричить від болю. Дещо змінила, може, ВАм сподобається. Ви не подумайте, що я вважаю Ваш вірш недолугим - ні, просто кожен бачить речі по-своєму , я ось бачу так.
Мені дуже імпонує Ваша думка про книгу. Ми і правда все своє життя ідемо із книгою, починаючи від букваря і закінчуючи молитвами, до яких приходимо, можливо хтось і молодим, а в основному у старості.
Москалі були, Тарасе, а тепер "Рассея" Слухалися, лиш компаса, а тепер "Мойсея"... Він веде і пророкує усім без пощади, Що буде вона "цар світу" від Божої влади. Що російське православ'я - правдивіше в світі І найкращим є "господар" у цьому суцвітті. Той, що крівцю розливає і п'є, як водицю, Людей рублем зазиває у ту таємницю, Зневажаючи закони, шлях собі торує, Як звести і обдурити кожен день мудрує...
Я Вам вдячна,п.Борисе, за таке розвернуте пояснення, бо Ви ж вважаєте мене "совдеповкою" та ще й в літах, то що я можу розуміти? Кажете: картинку, тиск на провідні країни? Ви забули,п.Борисе, в якому столітті ми живемо зі світовою розвідкою, із супутниковими даними...то ті провідні не бачать і не чують, якщо можуть сказати звідки стріляли, хто стріляв, коли і навіть якими кулями чи ракетами, а ми, відколи йде війна, повинні їм все щось доказувати, показувати речові докази і йти на поклін. Я скажу Вам так:- Якщо б їм було це вигідно, то давно б вже все закінчилося(може, добре що стримує атом), але ж воєнна доктрина в цих країнах росте, затрати збільшується і комусь це треба... Скільки б Ви,п.Борисе, не обзивали сіль цукром, солодшою вона не стане. Поверніться назад. Як тільки ступила нога "зеленого чоловічка" на кримську землю, скільки, тільки на нашому сайті, було написано віршів кричущих; з просьбами, протестами і навіть з погрозами.Сайт, в буквальному сенсі того слова, кипів і, що це дало? хто нас послухався? Схід не спалахнув? Та чума була б і в Києві, якби не добровольці, та більш свідомі українці, які кістьми лягли, лиш би не пропустити її далі. Як думаєте, вони їм читали вірші і вигукували гасла, піджидаючи "егрегора" з нечуваною силою", щоб розігнав цю чуму? Я вірю в могутність слова, знаю, що натовп - сила, але й точно знаю, що проти ведмедя треба йти з рогатиною, а тим більше, якщо ведмідь в латах.
Під соціалкою я розумію не борщі і шинки, а настрій народу, який панує зараз в Україні, ті негаразди, що підбурюють і без того наелектризований натовп, той бунтівний факел, що може спалахнути кожної хвилини, якраз на руку ворогам. Скажете:- Яке це має значення? Величезне!!!-скажу я Вам, та й, що толку кричати до глухо-німого.Слова, просьби, накази- справляють позитивну дію на нормальних людей, а ми маємо справу із нелюдом.
День 8 Березня, як свято, можна й не святкувати, та й не всі його святкували при "совках", бо це звичайний день і ніяких особливостей немає (окрім зайвого вихідного), але отримати привітання, що несуть масу позитиву - дуже приємно, за що адміну щиро дякую! Щодо Надії Савченко, я повністю погоджуюся з п. Таїсією. Є різні обставини і зараз вони такі, що зайвих емоцій не треба, а тим більше, із нашою соціалкою. Ми молимось за її здоров'я і плекаєм надію, що Бог нам допоможе, що дипломати спрацюють на відмінно, та й вона рішуче налаштована, то ж скоро мати обійме свою дочку- героїню живою і здоровою.
Сподобалось! Ваш вірш надихнув мене написати вірш про жінок. Слова самі лягали на папір. Не знаю, можливо дещо сируватий, але мені хочеться його виставити сьогодні. Дякую Вам!
Мабуть, то були нікчемні життя, бо світлі, святі забирає Бог, темні, погані - забирає звісно хто, а ці літають куди вітер подує..., як і в нашому житті, що маємо - те маємо...