Дуже гарний, чуттєвий і болісний вірш. Страшно тільки подумати, а не то пережити таку трагедію. Скільки зараз таких розбитих горем і війною невинних душ на нашій землі?... Терпіння їм і витримки подай, Боже...
Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде - Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати, Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці, Грає синє море. Думав, доля зустрінеться - Спіткалося горе. А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами.