Кіт заліз на підвіконня І, знайшовши там осоння, Акуратненько вмостився І згадав, що не помився. Він почистив ніс і лапки, Бо недавно з’їв канапки… Не лишилося і сліду Від смачненького обіду, І улігшись, як на трон, Кіт занурився у сон… … Як на зло, у цю годину Горобець знайшов зернину. За вікном. Під самим носом Хизувався своїм торсом. Був горобчик зовсім поряд, Бо робив ретельний догляд, Як зернину краще взяти, Щоби голод вгамувати. … Кіт спокійно грів кожуха, Та не спали його вуха… Мабуть, щось вони почули, Бо очиці враз моргнули І, угледівши пташину, Кіт подумав про гостину. Аж затрясся відчайдуха… Серце, наче бубон буха… Закрутив хвостом і задом, Шуба здибилась каскадом… Приготовився до бою… Бах!… У шибку головою… Наш горобчик аж підскочив, Як «бабах» його наскочив… Сів на хвостика, закліпав, Ніби хто за чуба сіпав… Налякалось пташенятко, Та не кинуло зернятко. Вміло, дзьобиком крутнувши, Вмить зернятко проковтнувши, Як орел, розправив крила І чкурнув увись щосили…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
