Я дуже Вам співчуваю, бо й сама недавно похоронила сина. Хай земля їм буде пухом, а пам'ять - вічною! Щодо вірша, то над ним треба ще попрацювати, щоб не збивався ритм.
Гарні Ваші вірші,п.Оксано, бо пишуться душею і серцем, і це дуже радує, але, скажіть мені будь ласка, чому я не бачу Ваших коментарів під іншими віршами, адже кожен, як і Ви, хоче почути відгук про свою роботу. Не соромтеся, підключайтесь.
Гарно! Сподобалось, тільки ось тут трохи збивається ритм - "Й в дверях іще жувати "канапе". Наголос - у двЕрях. Можливо так - І в дверях ще жувати канапе, або ж - Розжовуючи в дверях канапе.
Вірші у кожного свої. Хто як уміє, так і піє, Про владу, щастя, про бої... В них серце болем ціпеніє. Безглуздя - кажеш-може, й так, Але на все свої причини, Не кожен думкою мастак Розмалювать життя личини...
"Коли душа ляга в слова" Усе навколо ожива... Цвіте яскраво дикий луг, Виблискує зорею плуг, І хвилю котить темний ліс, І рідне все тобі до сліз, І ходить кругом голова... З тобою творяться дива...
Чогось не розумію я, або Ви. Перечитайте ще раз моє запитання. Щодо Задорнова, якого дуже любила слухати, а з деяких пір перестала і навіть відчула зневагу, чи не допускає він, а разом і Ви, що жінка може бути водночас і розумною, і красивою.
Мені здається, що вся ця хандра - зимова наруга, та скоро весняна зелень пробудить у Вас жагу до життя. Всі свої недоліки, за які Ви так себе критикуєте, можна швидко виправити і забути, як недобрий сон, а щодо, технічної сторони вірша, то я погоджуюся із п. Украном, ось Вам і початок зацікавленості, і відразу зміняться інформації, і ситуації. Наснаги Вам і терпіння!
О, скільки тих заробітчан скитається у світі... Іх щастя не чекає там.., іх діти не зігріті. Вони нуртують день і ніч, мов відщепенці долі, Йдучи добробуту навстріч, та серце у неволі.