Пані Наталю, у Вас уже більше 70-ти віршів, а техніка так і залишається слабкою. Невже Ви не чуєте, коли читаєте вірша, що він розбалансований. Я вже мовчу про рими, але ж ритму збій відразу відчувається. Вибачте, але оцінити не можу. Наснаги!
Не тримай свого болю, козаче, Відпусти його в білі світи, Бо від нього, лиш серденько плаче Не дає супокою знайти. Відпусти його в світ за вітрами, За далекі краї та ліси, Щоб, той біль, не ятрив тобі рани, Не псував молодої краси.
"Так не можна далі жити, треба щось міняти, Бо збіднілим українцям нічим панувати."
Зачепив мене Ваш вірш. Здорово! Погоджуюся із кожним словом, та тільки ми міняємо, як жид коней, і щось все гірше і гірше, і вже, як ті гендлярі, дожилися до ручки, мабуть, треба шукати щось інше...
Давно, ще в дитинстві, я чула від старих людей, що ми всі тут тимчасово і треба збиратися додому. Тоді ці слова були для мене загадкою і тільки тепер серцем чую їх значення, бо вже і мені збиратися прийшла пора.
Я щиро дякую всім за співчуття, та не хочу заводити вас в оману. Так, я похоронила старшого сина, (меншого - 14 років назад), котрий хворів 2,5 роки і помер від хвороби Ходжкіна, але я більше ніж впевнена, що якби мої сини були живі і здорові, то обов'язково стали б на захист України. Коли хорониш сина, то не залежить при яких обставинах він помер чи загинув, відчуття втрати непоправимі, які я і описую у вірші.
Європа є і наше щастя їм - не байдуже, але з тією умовою, що найперше нам самим це щастя не збайдужіє, бо в них своїх проблем хоч відбавляй, а тут ми з протягнутою рукою, а самі ми, що вже нічого не варті???
А я пропоную коментувати всіх по можливості. От зайшла на сайт, коли маю вільну хвилину, з першого вірша читаю і відразу коментую, скільки дозволяє час, стільки й прокоментую, і не дивлюся чи мене коментували, чи ні. Хай тим людям, що не хочуть спілкуватися, буде стидно за їхню невихованість.
Прийміть мої вітання,п.Оксано, з виходом у світ Вашого першого "дитяти". Дай Боже, щоб ця маленька книжечка відкрила широку дорогу для інших Ваших творів і знайшла багато вдячних читачів!
"Жадали мед та калачі Пристало ж горе призволяще Не так нам бачилося все: пісень співали, гомоніли Що прийде лицар і спасе І сірих визволить з могили А підібрала доля зла "
Що гріха таїти, були і такі, що чекали на зміни відразу після революції, але поламати легше ніж побудувати, та ще й з такими "добрими" сусідами.
Не тра вигадувати, брате, Бо світ все вигадав давно, А тра на сайті чесно грати, Як діти в шашки, доміно. Ти став до гри, тобі й ходити, А не задержувати час. Радіти шансу, в ньому жити, Наснаги поки лік не згас. Своє відточувати слово І в суперечності, на зло, Нехай погано, помилково, Та вичищати джерело Своєї мови золотої, І дати думці вільний лет, Щоб не двоятися, як в Трої, Щоб став чистішим вірш, куплет. Але ж для цього треба, брате, Попри сумний в країні час, Коли б,ють судді і гармати, Уперто лізти на парнас. Писати вірші, глузувати У колі друзів і чужих, І радо всіх коментувати, І кучерявих, і рудих.
Таке наше людське життя. Крутишся, вертишся, але приходить час коли треба й відпочити, але не дуже довго, бо ми все ж чекаємо Вас на сторінці сайту з новим віршем. Наснаги!
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('