Поки щирі українці землю захищають,
Кляті зрадники Майдану Неньку розпинають.
Обкрадають та й радіють – грошей більше стало,
У крові по лікті руки, а їм все замало…
Жебраками нас зробили, плаче рідна мати:
«Як же далі, синку, жити, діток годувати?»
Що ж ми, любі українці, з вами наробили?
Нечисть привели до влади, кров’ю напоїли…
«Де ж та Слава Україні?» – каже рідний тато,
Коли від життя такого плаче кожна хата…
Так не можна далі жити, треба щось міняти,
Бо збіднілим українцям нічим панувати.
Вже не віримо нікому! Що зробила Рада?
Це не влада, дорогенькі, а тотальна зрада!
Геноцид свого народу крадії зробили,
Кров’ю нашою, людською, землю окропили.
Не мовчи, моя Вкраїно, повставайте, люди!
Гірше, ніж живемо зараз, мабуть вже не буде...
Не потрібно пробачати зрадникам знущання,
Захищайте Україну рідну від страждання!
"Так не можна далі жити, треба щось міняти, Бо збіднілим українцям нічим панувати."
Зачепив мене Ваш вірш. Здорово! Погоджуюся із кожним словом, та тільки ми міняємо, як жид коней, і щось все гірше і гірше, і вже, як ті гендлярі, дожилися до ручки, мабуть, треба шукати щось інше...
Дуже Вам дякую за відгуки та увагу до моїх віршів!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
