На просторах України, у якомусь з міст, чи сіл, жив-був батько, і три сини – два нормальних, і дебіл. Старший – працював у полі. Син середній – лісоруб. Ну, а меншому, Миколі, аби «чвертку», та й у клуб. Каже батько – бачить Боже, що ти виріс вже, окріп. Та в родині має кожен зароблять собі на хліб! Щоб покласти крихту в рота, треба, синку, працювать. То ж шукай собі роботу. або йди к такій-то мать! -Добре, - прошипів Микола, - Пам’ятатимеш повік… Підпалив батьківське поле, викрав гроші, та й утік. Довго син молодший шлявся по містечкам, та містам… Там – ногами віддубасять… У мурло заїдуть там…. Та, нарешті, до столиці занесли його чорти. - Ні! Так далі не годиться! В депутати треба йти! То ж почав він серед люду агітацію вести – Будувать вам хати буду! І дороги! І мости! Хоч і дурень був Микола, та довірливим лохАм обіцяв усе навколо! - Що захочте – те і дам!.. І, о чудо! (навіть смішно), люд його нагородив!.. Так одним дебілом більше стало в Раді… Як завжди… А ми маєм, що захтіли – лиш обІцянки палкі… Обираємо дебілів, бо, мабУть, самі такі….
Гарна байка. Біда наша, що не через розум пропускаємо всі ці передвиборні теревені, а лише через вуха і не запитуємо поради в Того, Хто все знає і всім, хто просить, допомагає.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
допомагає.
