Великий песиміст. Всюди крайності. А чи не можна на ці проблеми подивитися з іншого боку, адже життя, як грані відшліфованого діаманту, виграє всіма барвами.
Дуже гарна, мелодійна пісня, що бере за душу. ЇЇ можна співати на цю ж мелодію, що виконує Т. Повалій на слова Олійника Бориса під назвою "Пісня про матір"
"А в точнім немає поезії, " - це ще як сказати... Ви просто ще не стикалися з людьми точних наук, і не знаєте, що для них формули чи всякого роду задачі звучать вище ніж найкраща поезія. Ви, мабуть, дуже цікава людина, якщо можете сміло заявити "у нас, в паралельній реальності," виходить, що ви живете у двох світах, чи й більше?...
Це просто крик змученої душі. Світ, ніби з'їхав з глузду... Війну війною не взивають, убивць шанують і приймають, ведуть приємні з ними речі, а нас мороз бере за плечі. За що ж страждають бідні люди? а що ж то дальше з нами буде? який нам викроять закон, чи побояться тих ікон, що тисячі літ простояли і люд країни захищали від тої нечисті, і зла, яка до наших хат повзла...
Гарна, повчальна Ваша байка, п.Галино. Я ось уже стара, але часом замріюся, як мала дитина, якби то було добре жити на світі, якби всі жили по слову Божому.
Як я Вас розумію,п.Василю, та не хочуть того розуміти всі можновладці. Вони тикають один одному в очі тільки те, що хочуть чути, і що їм на руку, а як то сприйме бідний люд їм байдуже, бо що для них нарід...
Слово "свобода" у нас взагалі якесь химерне. Одні насолоджуються нею, іншим вона тільки сниться. Щодо інтерв'ю, можливо когось хтось і б'є, хіба тих політиків можна зрозуміти, як вони всі без винятку вирішують суто свої партійні, а можна сказати, особисті справи, то ж хто кого і за що - це теж загадка, а за народ, як на мене, ніхто нічого не думає, бо його тільки всі б'ють. Ораторствувати Юля Володимирівна навчилася добре при всіх владах і, як не дивно, вона від самого початку зайняла позицію ображеної. Скільки її пам'ятаю, то всі промови в одному ключі - вона хотіла, а їй не дали, всі погані тільки вона - біла і пухнаста, але ж вона разом з усіма всі каденції вариться в одному котлі. Ну, як ти вся така праведна, вийди із тої гри, залиш депутатство і йди садити капусту, а ні...
Дійсно філософський вірш, п. Олександре, бо все життя Гамлета у цій п'єсі - це широкий спектр емоцій, як позитивний так і негативних. В ньому маса внутрішніх протиріч, як глобальних так і філософських зі зміною точок зору. Мені найкраще подобається цей образ у виконанні Смоктуновського.
Кожний із нас живе на своєму віку і не більше, як йому призначено, і якщо про це не думати чи ховатись за ширму, то не означає, що ми не помремо, тому думаю, що просто треба жити сьогодні, як учора, а завтра, як нині.
Знаю, що переклад - тяжкий труд, але яким би досконалим він не був, волію читати оригінал. В ньому істинна думка автора і навіть відчувається його дух.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('