Тут п. Губерман - запеклий атеїст, він і сам це стверджував в телепрограмі. Я, наприклад, більше схиляюся до того, що душа не помирає, що є інші виміри, правда, як і що - тільки здогадки, та все ж надія помирає останньою.
Так, п.Олесю, я народилася в буремні роки коли йшла третя хвиля колективізації, коли депортували всіх "куркулів", так званий "Прибой" - одна з найбільших сталінських депортацій і активно продовжувалася радянізація західних областей України, коли йшла активна боротьба з підпіллям ОУН і продовжувалися переслідування членів УПА і їх сім'ї. Як ви знаєте, такі події не проходять одним днем і залишають по собі рубці на долях людей. І хоч мої рідні не були куркулями, та в них була інша причина боятися НКВД, то ж у віці 4-5 літ я добре знала куди бігти ховатися і що кому можна говорити. Але в житті, як на тій довгій ниві, довелося пройти через усе; і піонерія, і комсомол, і заборони святкувань релігійних свят, і ще дечого багато, та я загартована змалку, як той партизан, стійко все перейшла, старалася дружити з правдою, зважувати за і проти, тому що все пізнається у порівнянні, а віру і бажання бачити Україну вільною - заберу із собою в могилу.
Всьому вина ця нескінчена зима і погода зі своїми вибриками, а душа, в нашому з Вами віці, дуже чутлива і тіло з'їдають всякі хвороби, от і лягають на папір такі похмурі вірші. Тримайтеся, весна уже відкрила двері у свій прекрасний рай. Всіх благ!
Щиро Вам дякую за коментар, бо вже було подумала чи варто писати таке, якщо нікого це не чіпає, чи справді так всі збайдужніли, що не хочуть, навіть заперечити, коли я не права. Всіх благ!