Думки, мов хвилі в океані,
Веселі, добрі, часом тьмяні,
Одна за Одною снують,
І пам'ять в далечінь зовуть…
Куди поділося дитинство,
Як золоте, рясне намисто.
ЯснОго тону акварель,
Веселих буднів карусель.
Куди роки поділись зрілі?
Змели їх, наче заметілі,
І поховали під сніги,
Щоби не вкрали вороги.
Чекає старості людина,
Ту тиху радість горобину,
Та, як на зло, прийшла війна
І людям спокою катма…
Нам старість випала невдала,
Бо силу прикрощів завдала,
Ще й «добрій» владі завдяки
Рахуєм нині мідяки.
Старість люд чека злидена, Бідність душить нас щодена Жоден з багачів не знає, Як старість наша виживає... Правдивий вірш,шкода,що він порожнечею відгукнеться в серцях тих,хто лічить тисячі ,як мідяки
Роки спішаться. Їх не зупинить буття годинник. Нехай тривають. Яке то щастя, коли дитина в МАЙБУТТЯ лине. У світ рАю... З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Складаймо дяку за сьогодні Творцю своєму в молитвах, Що не голодні й не холодні, І не закуті в ланцюгах. А завтра знову зійде сонце. Господь відкриє свою длань, І усміхнувшись нам в віконце: -День добрий - скаже. Без питань... Дякую за коментар!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
