Сподобалось! Ваш вірш надихнув мене написати вірш про жінок. Слова самі лягали на папір. Не знаю, можливо дещо сируватий, але мені хочеться його виставити сьогодні. Дякую Вам!
Мабуть, то були нікчемні життя, бо світлі, святі забирає Бог, темні, погані - забирає звісно хто, а ці літають куди вітер подує..., як і в нашому житті, що маємо - те маємо...
А де ж вірш? Для прози є своя категорія. Наше життя таке багатогранне, що не можна осягнути нашим мізерним розумом. У Вашій розповіді все дуже правильно і пригладжено, що рідко в житті трапляється. Хотілося б, звичайно, щоб все було саме так - це при умові, коли розуміють один одного, але, на жаль, людські долі, характери, обставини - все це не умиротворяє, а збуджує і приводить до негативних наслідків.
Гарне оповіданнячко для діток, бо ми з Вами знаємо, що наївно думати,п.Ірино, що ти робиш добро, вийнявши з бабусиної кишені сотні, пробачити якихось п'ять нещасних гривень, і про це фармацевти прекрасно знають. Влаштовують всякі акції, знижки і в таких випадках, з власної кишені не платять. Добро повинно бути справжнім добром, а не прикритою брехнею.
Мудрі думки, особливо молодим, які тільки ступають на шлях усипаний не рожами, а їх колючками, що ранять не ноги, а серце. Але не можна перейти річку, не замочивши ноги, як і життя прожити, мов у прекрасному сні, не відчувши добра і зла, і кожен це зробити повинен сам.
Хто верне, питаєте? та ніхто не може вернути життя чи здоров'я. Але вже є, як є, тільки б знати, що не задарма гинуть люди, що десь там в тилу Україна встає з колін, відроджується, але ж ні...одна говорильня і брехня. Пишаюся патріотами, бо поки такі люди є, Україна буде жити.
Гірка правда! Вас це вражає здалеку, а ми живемо в тому хаосі, але хіба це можна назвати життям?...Пенсії маленькі, ціни захмарні, ліки недоступні (наболіле), а влада ніяк не вгомониться, і що хоч кому кажи, ніхто даром і по лавці не посунеться. Вибачте, але дивно звучить "на скошеній ріллі.", до речі, там одруківка. Одна надія нас гріє, яка звучить у Вашому закінченні.
Добре правило, мудре правило! Здавалося б, що може бути простіше, та ми, люди - такі невігласи, що досить, що не дотримуємося його, ще й вигадуємо собі всякі виправдання.