***
Така мені солодка ця жовтінь,
Така медова, аж єство п'яніє,
Пірнаючи у хвилі золоті,
У сонячно-грайливі листовії.
Такі мені чудесні ці вогні,
Що навкруги яскраво палахкочуть.
Дивуюсь ненаглядній дивині,
Не можу надивитись, і не хочу.
О, мила осене, художнице чудна,
Які ж оази ти наворожила!
Довкруг містерія буяє неземна.
Що навіть небу втриматись несила.
Воно зціловує твої палкі вуста,
Воно стікає у твої обійми,
І сонце щасне межи вами вироста...
Лише б не війни, Господи, не війни...
Але на мить втрачає суще міць,
Але на час від муки маю спокій,
Коли пірнаю в злато багряниць,
У ці медово-райдужні потоки...
Така мені солодка ця жовтінь...
(9.11.15)
|
у Вас 
0
