Пані та панове! Ясна річ, я міг би розшаркатись зараз перед жіночою громадою в солоденько-грайливому поздоровленні "мілих дам" з цим СУТО совковим святом, котре вигадали дві німецькі соціал-демократки - Клара Цеткін та Роза Люксембург, але в російській в'язниці в ці хвилини, коли ви читаєте цей текст, вмирає Надя Савченко. Я почав би плювати на своє зображення в дзеркалі, аби не висловив зараз те, що НЕ МАЮ ПРАВА не висловити!
Вмирає СПРАВЖНЯ ГЕРОЇНЯ України!
Сухе голодування, котре виголосила Надя Савченко в ростовській тюрмі, однозначно закінчується смертю. Людина просто не може жити без води довше тижня... Надя вмирає, а всі мовчать. Петро Порошенко збирається 8 березня з візитом до Туреччини, депутати Верховної Ради перебувають на канікулах, уряд України борсається у тому, вибачаюсь, говні, котре вони продукують. Я сподівався, що на майданне віче минулої неділі, котре було присвячено Надії Савченко, прийдуть сотні тисяч киян та гостей столиці України. Прийшло кілька тисяч... Я чекав, що Україною, після слів Наді про те, що вона, так чи інакше, але вийде з тюрми вільною - живою або мертвою, прокотиться могутня хвиля людської солідарності, але все, на що спромоглося українське суспільство в останні дні - поодинокі пікети та нечисельні мітинги в деяких великих містах... Україна, неначе зазомбована якимось страшним чаклуном, готується до святкування совдепівського свята! Україна пише поздоровлення "з міжнародним жіночим днем" і купує шампанське і квіти! Україна тупо дивиться в екран зомбо-ящика і МОВЧИТЬ про те, про що не можна мовчати - про долю тієї, кінчика мізинця котрої не варті зараз усі українські політики, узяті разом з їхнім безглуздим та розумово недорозвиненим електоратом!
Друзі! Надії Савченко залишилося бути серед нас, живих, лічені години! Не можна зараз мовчати, шановні! НЕ МОЖНА! І не треба казати, що від нас нічого не залежить! Коли усі разом встають і вигукують свій гнів, падають стіни навіть самих міцних фортець та в'язниць!
СВОБОДУ НАДІЇ САВЧЕНКО!!!