Ваш вірш нагадав мені той час коли ми ще малими бігали по полю, де нещодавно була зібрана картопля, мати збирала картоплиння і суху траву, батько порався біля вогню і розказував нам такого вірша. Осінь, осінь! Лист жовтіє. Часом дрібний дощик сіє. Несе осінь чорні хмари, Та зате дає нам дАри; Грушок, сливок повні міхи- Повно радості і втіхи... Діти бігають по полю Печуть собі бараболю... І ми справді із задоволенням їли спечену батьком картоплю і були всі чумазі від картоплі та диму. Мама не терпіла бруду, тому швидко заганяла нас до хати митися.