Сумні рядки вірша, але політ віри наших армійців їх не покидає, бо в кожному репортажі, з поля бою, йде мова тільки про перемогу, стояти до кінця і не інакше...
Хіба хочеш, але як хірурги наполягають, тут вже сказати нічого. Ще не можу повноцінно працювати, бо важко сидіти, але з Божою допомогою все виправиться і все буде добре.Я теж дуже рада Вас бачити. Дякую за добрі слова!
Мене зачепила хвороба, а на образи я стараюся не реагувати, бо це агресія, а я її дуже не люблю і вважаю, що краще поганий мир, ніж гарна війна. Дякую за турботу і коментар!
То, п.Юрію, з Вашого вірша виходить, що дарма легіні з Карпат піднялися на захист Вітчизни, краще б сиділи і дожидали поки ворог дійде до Києва і дальше. Чим більше буде такого плачу - тим гірше буде для всіх нас, бо що просимо - те й отримаємо, хочете плач - нате...
Ці дані вже зайняли свою нішу на теренах історії і мені чомусь не хочеться їх ворушити, бо скільки людей - стільки й думок, та й вони вже вчорашній день, який ми повторити невзмозі, а тільки знати, щоб не зробити помилок уже прожитих, за які ще й гірко заплачено. Ми живемо і творимо свою історію, і наша ціль зробити її чистою і світлою, справедливою і милосердною, одним словом, зближеною із Вселенською.
Не знаю як хто, а я навіть дуже задоволена, як результатами екзит- полів, так і самими виборами, бо ті лідери, що в перших рядах, вже багато зробили для України (цього не запримічають тільки недалекі люди) і їхні старання не пропадуть марно, якщо ми їм поможемо своєю відданістю, вірою і любов'ю.
"Воля немов пташка," - здорово сказано, бо вже скільки поколінь ретельно стараються впіймати ту пташку, а вона раз і випурхнула... і тут я з п.Михайлом цілком згідна.
Скільки теплих слів сказано про перше кохання, а скільки проспівано, що не злічити, але Вам дуже гарно вдалося висловитись про те далеке, часом незабутнє перше кохання.
Скажу Вам відверто, я не поділяю Вашого песимізму, а йду на вибори з надією на радикальні зміни. Я не відкриваю якихось таємниць, і здається, вже всі знають, що наші думки матеріалізуються тому, що просимо - те й одержуємо, бо подібне притягується подібним - такий закон Вселенський. Нам всім треба навчитися правильного спілкування з Всесвітом, бо в ньому є все із надлишком, і все це для нас, а ми, по своїй необізнаності і тупості зводимо все до сокири, і крові чи, як ось Ви, нарікань, плачу і розчарувань.
Все тече, все змінюється - сказав хтось із великих, так і наша історія, а з нею і ми змінюємо свої погляди на життя. Рада бачити Вас знову на сторінках сайту. Натхнення!
Так,п.Наталю, кожна пора - неповторна, але якщо весну завжди люди асоціюють з пробудження, народженням, то осінь із завершенням чогось важливого, до прикладу: Закінчення польових робіт, збору урожаю, підготовкою до зими, проте все це не заважає оптимістам бачити яскраві квіти, сонячні зайчики, різнокольорові листочки, що піднімає настрій і прикрашає наші будні. Дякую за коментар!
Дуже гарний вірш! Видно, що він писався серцем, що переживає за свій народ. Є незначні огріхи які легко виправити. "Чи довго будуть жити під Москвою, - чи довго будем жити під Москвою, бо далі " Чи не пошкодуєш..." то вже в одному відмінку. "І чим ти погасиш кострище пожежі, - тут зайвим є "ти" "У нас є вибір хоч далекий він - У нас є вибір, є ще навіть час... (рима для "нас") "Щоб не прийняти Господа чужого - Божка не треба нам чужого. З тих міркувань, що Господь Бог - для всіх один, а божків - мільйони. Прошу не ображатися, бо всі ці зауваження роблю з добрими намірами.