Вітаю Вас,п. Анно! Дуже приємно коли на сайт приходять молоді і талановиті люди. Сподіваюся, що Вам тут сподобається, бо в спілкуванні можна отримати не один майстер - клас, а те,що Ви пишете недавно немає зовсім ніякого значення, тут головне хотіти писати, бо задатки дуже добрі, та й попереду у Вас - все життя. Наснаги Вам і терпіння! Прошу виставляти для обговорення один вірш, а не все й одразу. З повагою.
Так,п.Тетяно, у мене теж є такі вірші, що йдуть тільки встигай записувати, але потім все ж приходиться коригувати, закінчувати чи підкреслювати свою думку. Щодо слова заділо, Ви знаєте, я прийняла, як належне,певне російська в перемішку з українською дає свій відпичаток.Отже рос.-задело- зачепило, вразило, але Вам треба з наголосом на другий склад, то знайшла ось що - уразило,накрило.
Я, навпаки, бачу окремі фрази, вислови, які наводять читача на філософські роздуми, а зміст - це коли є початок, розв'язка і закінчення, де автор передає свої думки відносно обраного матеріалу.
Гарний, душевний вірш, тільки треба виправити деякі моменти. Бабця старенька казала: - саме старенька, бо порушується розмір. - Бій тут точився колись... Вірш написаний хореєм, де наголос падає на перший склад. полегли- полягли. в полі - у полі. Обставини складаються так, що поля знову, цвістимуть маками, принаймні на сході це вже так.
Філософський вірш,п.Тетяно. Хтось знову оцінив без єдиного слова, я і не заперечую, але рима байдУже і тужИть - не дуже, бо якби було не тьохкає, а тужить, то зрозуміло, а так не тьохкати, а тужИть. Що це за пророцтво,п. Тетяно? Що має народитися " Червневим днем" у нас в Україні? Може, щось особисте, а я не зрозуміла..., але ж вірш називається "Україна"...
Хтось уже оцінив без єдиного слава. Я з ним, ніби і погоджуюся, але маю зауваження у двох місцях. "Ті, котрим воно ще до рук не прийшло." збивається ритм, бо правильний наголос котрИм. "Народ гуртувався, як птахи до гурту," - як птахи - збіг трьох приголосних - вже важко, та й наголос птахИ, може, краще - птахами до гурту. Загалом вірш мені сподобався. З повагою.
Не ображайтеся, п. Наталю, що мало коментарів. Дуже правильні слова, добрі поради, але знаєте, читаю вірш, а сама думаю, кому казати ті слова, кому розказувати про якісь цінності, як та людина, яка вважає себе "пупом землі" і пальцем не кивне, щоб припинити чи допомогти, як сусідам, вийти із скрутного становища, а, навпаки, щораз підливає масла у вогонь. Натхнення Вам!
Дуже дякую,п.Українцю, але не зовсім розумію Ваші здогадки щодо ритму. Скажіть, Вам було важко читати? Ви зашпортнулися? Можливо я не догледіла і щось треба справити...
Дай, Боже, щоб так і було!.... сепаратисти зупинилися, рецидивісти відійшли, але самі розумієте, що швидко це не скінчиться, та місто наше все -одно - найкраще. Дякую!
Розумію Ваш біль,п.Таміло, але на війні, як на війні, без втрат не обійтись.З міліцією вже розбираються, а що Ви ще не здогадуєтесь кому це потрібно???...Дуже дякую!
Це дійсно не вірш, а проза, але чомусь записана у віршованій формі. Тема Вашого твору дуже болюча і своєчасна, але життя нашого не змінить ніхто, крім нас самих. Бог ніколи не залишає своїх дітей, але і в Нього нема інших рук - крім наших.
О, як ми українці любим поплакатися... напевно то в нас на генетичному рівні, бо історично Україна завжди під чиїмось гнітом, а рабська натура - це зігнути голову, ковтаючи сльози, тягнути лямку. Настав час випрямитися і ми вже "не той" "не та Україна", "а що зробили для людини - ? !" А хто ж повинен це все зробити, щоб було " той і та"?..., чи знов, чекатимемо "барина", щоб розсудив і подарував з плеча... Прийшло нове плем'я, яке не хоче бути рабами, тому й показує свої "зуби", а тут ще й такий добрий сусід, що ніяк не хоче викинути на звалище колишнього союзу, все норовить відновити і до сих пір вважає нас рабами, і "как это так,что рабы в непослушании?"... Схвалюю Ваші слова "Будити Україну треба!" Життя - це вічна боротьба! Ми вже стали на цей шлях і звертати не маємо права і дуже правильно звучать Ваші акордні слова: "і не кричіть рабам « ганьба » не їм ганьба – мені , ЛЮДИНІ !" Браво!!!))))
Саме так,п.Українцю, щоб не бути рабами, а вільними людьми з відкритим серцем і чистою душею, і мати право на працю, вільну думку, і добротне життя.Молитися треба і щиро, але у Бога нема інших рук, (як і ніг, голови), як наші, тому мушу сказати, що життя - боротьба в прямому і переносному розумінні. Щиро Вам вдячна!
Правдиво,п.Юрію! Звичайно хочеться, щоб якнайскоріше прийшла розв'язка, але щось кінця й краю не видати, та надія помирає останньою і тому ми маємо дивитися у завтрашній день з надією на краще, і з вірою у перемогу.
Тема Вашого вірша дуже близька мені, бо я теж кожного дня молюся Богу, щоб дав нам сили пережити скрутні часи, а людям зі сходу - любові до Батьківщини.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('