Вночі я проснулась від тихого стуку.
То дощик прилинув здаля.
Від гуркоту грому, небесного злюки,
Здригалась в тривозі земля.
Вікно відчинилось. Маленькі краплинки
Упали на руки мої.
Подув вітерець. Дощик вщух, а хмаринка
Гайнула в далекі краї.
А я залишилась і стала гадати,
Як завжди, самотня й сумна:
"Якщо завітає хмаринка до хати
Колись, то не буду одна."
Мені особливою цікавою була рифма - стуку - злюки - новенько , спонтанно , невимушено , і добре ! Цікаві пошуки нових фраз і значень завжди приводять до нового творчого піднесення . Тихий елегійний віршик пробуджує якісь нові почуття , і лише дощик своїм стукотом навіваю сумну картинку. Травневий дощик - це добре , і для поля земного і поля паперу ... Успіхів вам і нового надхнення .
Теплий вірш серед розбурханого моря нашого сбогодення. "Колись завітає хмаринка до хати" - задля одного цього варто було нам родитися і жити на цій землі.
Дякую. Тема самотності і спорідненості з природою, яка завжди чесна... Яке близьке почуття.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
