Не знаю вірш це чи не вірш, може, такий вільний стиль в сучасній літературі і має місце, та мені більше подобаються римовані вірші, щоб і розмір, і ритм. Попри все, він мені сподобався, бо це, ніби крик душі...чужина з'їдає серце...
Пухкенького снігу бракує... Як хочеться вже білизни... Холодний вітрисько, лиш дує По сірих полях голизни... А сніг би зробив усе білим, Мов шаллю укрив би поля, І стало би все зрозумілим Хто снігом до нас промовля... Гарно,п.Наталю!
"З ним, нам у вічність. Геть провини! Віра й любов – дороговказ ! Здорово сказано і дуже правильно, бо віра і любов - це ті постулати на яких держиться життя.
Революційний вірш,п.Наталю! Мені теж дуже хочеться, щоб все було так, як і в закінченні Вашого вірша, та на жаль, факти говорять про інше, та віра народу - нездоланна. Красунчик -Матвійко росте у цих буремних часах і, мабуть, вже він і його покоління буде жити в іншій реальності дай, Боже, кращій ніж наша.