Зими, що ледь ступила на поріг, Хлюпоче у ріці стареньке фото. Брудного листя проржавіле злото, Дрижить в окладі вимоклих доріг. Розгледівши між хмар найперший сніг, Стара рілля умліла чорнорото.
Лапатий скарб вихоплюють з юги, Сухого бур’яну ламучі пальці. А кураї – безприв’язні зухвальці, Його толочать в заростях куги. Вітрисько натягає на луги, Убогість хмар, немов канву на п’яльці.
Із осудом кривавим межи віт, Хитається на пагорбі калина. Збирає у букетики долина, На терені нежданий снігоцвіт...
Останній погляд кидає в просвіт, Заходу догораюча вуглина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
та
у Вас 
0
А мені дуже сподобався Ваш комент. Дякую!!!