Зими, що ледь ступила на поріг, Хлюпоче у ріці стареньке фото. Брудного листя проржавіле злото, Дрижить в окладі вимоклих доріг. Розгледівши між хмар найперший сніг, Стара рілля умліла чорнорото.
Лапатий скарб вихоплюють з юги, Сухого бур’яну ламучі пальці. А кураї – безприв’язні зухвальці, Його толочать в заростях куги. Вітрисько натягає на луги, Убогість хмар, немов канву на п’яльці.
Із осудом кривавим межи віт, Хитається на пагорбі калина. Збирає у букетики долина, На терені нежданий снігоцвіт...
Останній погляд кидає в просвіт, Заходу догораюча вуглина.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
А мені дуже сподобався Ваш комент. Дякую!!!