Я далеко не психолог і обличчя мені нічого не кажуть, та й сприймаю людей всіх позитивно.Бувають якісь випадки коли люди злі(з якоїсь причини), а загалом для мене всі добрі.Навзаєм і Вам натхнення.
Містика... читається цікаво...кажуть, що в зв'язку з Квантовим переходом, у нас буде можливість поспілкуватися з іншими світами, то тут ніби все вже відбулося...
"Таким кривавим соком запеклось Холодне лезо місяця в тумані!.." Скільки болю і страждання передано цими словами... браво!!! Загалом весь вірш - сумна осіння лірика, але читати легко і приємно.
Гарно, образно Ви підійшли до теми вірша, ось тільки закінчення, як на мене, якесь дуже сумне, скажем невтішне.Попробувала побачити на свій лад. А фарби ті, що у душі Малюють мрії наші всі, А темне тільки навкруги... Візьми тихенько і змахни...
Дуже сподобалось, та так сподобалось, що беру в закладку, а при нагоді може і використаю, з Вашого дозволу. Ви ніби прочитали мої думки і дуже точно виклали на папір. Браво!!!)))
Бачу недавня справа не пропала у Вас даремно... дуже гарно, промовисто... а, кинемо лихом об землю і будь що буде... "струмки наївні воскресли і з душами верб, подорожників, полинів та інших ненАзваних бур‘янів про Вічність стиха між собою говорять." Хай ніякі валуни не зупинять Вашого прекрасного, мовного, іскристо- чистого струмка!
Які пристрасті... до божевілля... вашого ЛГ накрило справжнє кохання...молодість- бурхлива ріка, що виходить з берегів і Вам вдалося передати ці почуття.
Вітаю Вас,п.Василю, на нашому сайті! Сподіваюся, що Вам тут сподобається... Що можна сказати про вірші... думаю, що краще друкувати по одному, бо при такій кількості конкретно щось говорити важко. Десь рима, десь розмір збивається, а загалом сподобалось.
Я також замітила,п.Маріє, що на сайті знову хтось шкодить, то занижує, то, навпаки, ставить де треба і де не треба, і без коментарів. Вірш,п.Тетяно, мені сподобався, тільки от закінчення не зовсім розумію, чи то із тої казки де сестра плела для братів сорочки?...
"Сум осінній застуджує кров, Ліс осінній радіє від злив. Світ завмер у чеканні обнов, Люд принишк у наближенні див..." Погоджуюся з Вами і думаю, що дива як дива, а перетворення нас чекають...
Так,п.Наталю, ми великі сліпці, які тужаться побачити щось далеко під лісом, а те, що нам підноситься на долоні, та ще й з такою любов'ю, ми не сприймаємо належним чином.
Тема Вашого твору цікава, але над формою ще треба добре попрацювати(рима, розмір, ритм). Верує- вирує. Бажання і старання хай будуть вашими помічниками. Успіху!
У своєму вірші Ви ставите дуже багато цікавих запитань на які б хотілося відповіді, але ми всі такі недосконалі, що навіть високо - вчені мужі не можуть достименно сказати, що таке вічність, хоч Господь називає її спокоєм Вічного руху.