Дякую, п.Валентино, за такі точні і мудрі пояснення. Можите не переживати, що не все вмістили, все дуже добре зрозуміло, дещо читається і між рядками. Всього Вам доброго!
Філософський вірш, п.Валентино! Цікаво було б з приводу дечого подескутувати. Наприклад: "циклічного буття,"а що таке цикл ? Будь-який окремий процес розвитку має початок і кінець, причому вже на початку в тенденції міститься завершеність розвитку. Такий процес називається циклом (грец. xvxkoq — коло) (із інету), а ми розвиваємось і Земля рухається по спіралі, і тому кожний "цикл", як Ви називаєте(весна,літо,осінь,зима), а також кожний день нашого життя відрізняються один від одного так, як відбиток пальця різних людей(скільки людей-стільки відбитків)Сказати так, як сказав, п.Укран, у коментарі "а сьогоденне буття ще наступить не раз,"- є великою помилкою. Буття наступить, але воно буде нове і тільки наша неграмотність не дає нам побачити різницю. Вірш визиває ще кілька дискусійних тем, і мені подобається їх розглядати. Успіху!
Ви,п.Наталю, напевне з роду мальфарів, бо дуже гарно вмієте приворожити читача своїм прикрасним віршем. Такими яскравими образами не можна не впиватися. Браво!!!))))
О, яка краса! Не вірш, а казка! Я вже його і читала-перечитувала, і співала, одним словам, не могла натішитися. Беру в закладки цю перлину. Браво!!!!!!!)))))))
"Думки свої, не мовлені вустами, Переклади на музику чуттів, Щоб світ летів І перевтілювався нами." Тільки добро, радість і світло повинні панувати у тих чуттях, і тоді Світ зміниться на краще.
Летять закоханих у безвість поцілунки, Закрився, рипнувши дверима, ганок... І ніч тихцем ховається десь за лаштунки, На сцену вийшов золотистий ранок...
Я далеко не психолог і обличчя мені нічого не кажуть, та й сприймаю людей всіх позитивно.Бувають якісь випадки коли люди злі(з якоїсь причини), а загалом для мене всі добрі.Навзаєм і Вам натхнення.
Містика... читається цікаво...кажуть, що в зв'язку з Квантовим переходом, у нас буде можливість поспілкуватися з іншими світами, то тут ніби все вже відбулося...
"Таким кривавим соком запеклось Холодне лезо місяця в тумані!.." Скільки болю і страждання передано цими словами... браво!!! Загалом весь вірш - сумна осіння лірика, але читати легко і приємно.
Гарно, образно Ви підійшли до теми вірша, ось тільки закінчення, як на мене, якесь дуже сумне, скажем невтішне.Попробувала побачити на свій лад. А фарби ті, що у душі Малюють мрії наші всі, А темне тільки навкруги... Візьми тихенько і змахни...
Дуже сподобалось, та так сподобалось, що беру в закладку, а при нагоді може і використаю, з Вашого дозволу. Ви ніби прочитали мої думки і дуже точно виклали на папір. Браво!!!)))
Бачу недавня справа не пропала у Вас даремно... дуже гарно, промовисто... а, кинемо лихом об землю і будь що буде... "струмки наївні воскресли і з душами верб, подорожників, полинів та інших ненАзваних бур‘янів про Вічність стиха між собою говорять." Хай ніякі валуни не зупинять Вашого прекрасного, мовного, іскристо- чистого струмка!
Які пристрасті... до божевілля... вашого ЛГ накрило справжнє кохання...молодість- бурхлива ріка, що виходить з берегів і Вам вдалося передати ці почуття.