Сб, 23.11.2024, 16:03
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

СТРУМОК


Валя Савелюк :: СТРУМОК


Болітце. 
Місточок.

З  болітця, 
попід  місточок  –
бавиться
поміж  верб  і  пагорбів
непримітний  у  полинАх,
глухих  кропивАх,
подорОжниках,
котячих  лАпках,
та  інших
вИшуканих  бур‘янах
сором’язливий  струмочок.

Старі  верби,
тОркнуті 
у  саму  пАсердь
відУнським  соком,
рОнять  над  ним
діамантові 
вранішні  роси.
Приболотним  осОкам
змиває  він  і  розчісує
розсипчасті 
шовкові  коси.

Нікому  не  докучає.
На  сопілочці  з  очерету
веснянок  собі  награЄ,
при  заході  сонця
колискових  наспІвує  –
сам  себе  розважає.

Несе  з  болітця
сумну,  задуману  воду  –
плинь  на  свободу!
І  видивляються  в  ній
залюблені
лопухи  молоді 
на  свою  лопухову
розмашисту  вроду.

Перстач  і  підбіл
полощуть  в  живій 
памулЯстій  воді
свої  золоті 
віночки.
Тихенько  шепоче
для  них  струмок
псалми  і  писання  святі,
і  бринять  стиха
долиною
кришталево-срібні
дрібнІ
дзвіночки.

Бавиться, 
як  безтурботне  дитя,
у  самотнє  своє  життя.
І  рости  нізАщо  не  хоче!

В  нього  голос  такий
м‘який, 
оксамитовий,
лагідний  і  пророчий.
Він  складає  й  шепоче 
дивні  свої  казки 
про  ангелів,  і  про  зорі,
в  його  руслі  тече
збита  людьми 
і  качкАми
каламУтна 
вода  мілкА,
але  серце  й  молитви 
у  мого  струмка  – 
бездонно  глибокі
і  розмаїто  прозорі. 

У  розпалі  зим,
коли  між  пагорбів 
у  долині
володіє  світом
жорстокий 
у  своїх  обрАзах
невблаганний  мороз,
і  верби  рОнять
з  поснулого  пАгілля
сиву  пАморозь 
замість  недавніх
діамантових  рос,
під  безнадійно  товстим
панцирем  льоду
заледве  чутно  зорІє, 
жЕвріє  передзвін
струмка  –
не  вмовка:
бо  чистий  він,
бо  наївний  він, 
думає, 
що  ледь  чутними
своїми  молитвами
долину 
від  білого  сну 
спасе  –
в  нездоланність
весни  і  сонця
вірує 
понад  все.

Та 
настала  година.
Прийшла  в  долину 
людина.
Слухала  й  не  почула
струмкових  пісень.
Дзень-дзелень
у  її  кишенях
мідяки  торохтіли.
Притягла  брилу  –
і  телепнула
каменюку
у  самОму 
витоку.

І  на  тому  струмок  –
вмовк.

Пересихає  беззахисне  русло
вкУпі  з  деревіями,
фіалками  дивними 
і  *повіЯми  – 
між  пагорбів  у  долині 
сіро,  німо 
і  пусто.

Але
байдужа  до  того
болотна  вода
наразі  прокинулась
од  такої  наглої  тиші:
--  В  долині  –  біда!
у  струмка  біда!  --
Невинних  і  чистих
благородна 
у  суті  своїй
болотна  вода
самих 
у  біді  не  залишить!

І  взялась  вода
розбУрхувати  прадавні
веселі  нестримні  сили,
напружилося  болітце,
і  в  глибинах  своїх
могутні  колись  джерела
розмУлило  й  побудило.

І  вдарили  з  невичЕрпної
Живої  Чаші
Правічні  води  –
незабутні  наші
незнищЕнні  наші
законні  в  Бозі
Свободи.

Як  нікчемні  тріски,
порозсипалися
валуни  і  містки,
і  стало  в  долині
предковічне  море.

На  його 
вольгОтному  дні
молитовно  чисті
струмки  наївні
воскресли
і  з  душами  верб,
подорожників,  полинів
та  інших 
ненАзваних  бур‘янів 
про  Вічність
стиха 
між  собою 
говорять.


(повій -- кущ такий, рослина, від слова "віяти", він "за вітром" росте; чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на крутосхилах)


Додав: LedyDelfin (04.10.2012) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Савелюк Валентина

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3100 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): місточок, Лопухи, перстач, болітце, підбіл

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 Asedo1949 • 21:11, 04.10.2012 [Лінк на твір]
Бачу недавня справа не пропала у Вас даремно... дуже гарно, промовисто... а, кинемо лихом об землю і будь що буде... "струмки наївні
воскресли
і з душами верб,
подорожників, полинів
та інших
ненАзваних бур‘янів
про Вічність
стиха
між собою
говорять." Хай ніякі валуни не зупинять Вашого прекрасного, мовного, іскристо- чистого струмка! 55555
avatar
2 LedyDelfin • 21:26, 04.10.2012 [Лінк на твір]
так, пані Катю... це мій світ... струмочок, лопухи, осОки, підбіл, спориші всілякі любі мої, і пишні "неназвані бур"яни"... рослинне царство -- це світ і затишок для моєї душі... я їх дуже-дуже люблю... багатьох знаю поіменно...
дякую Вам... а валуни -- у нас є Незамулені Джерела, правічні, незнищЕнні... які кожної потреби прокинуться... вчасно... і могутньо...
avatar
3 Roksa • 06:56, 05.10.2012 [Лінк на твір]
і кожне слово, як діамантові роси...краса..поезія- сама, як струмок. yes
avatar
4 LedyDelfin • 07:23, 05.10.2012 [Лінк на твір]
дякую Роксоланочко... це мій знайомий струмочок... такий дрібненький сам собою, а говір має срібний... все щось собі наспівує, і вербам, і лопухам, які йому широкодолонно аплодують... але він не заради аплодисментів, хоча і не всупереч... :) як цівочка самого нездоланного життя, навіть зимою, з-під товщі льоду -- стиха, грудним таким співом... для себе самого... і мовчазних снігів... як ми...
avatar
5 zov1968 • 09:22, 05.10.2012 [Лінк на твір]
Дуже сподобалась, пані Валентино, Ваша розповідь про струмок. Справді, плин води не спинити. Як і саме життя. 55555

Можливо, "бур"яни" замінити на "зЕла"? Ще не зрозумів у контексті слова "повіями" (це назва якоїсь трави?):

Пересихає беззахисне русло
вкУпі з деревіями,
фіалками дивними
і повіями...

Щиро - Олег.
avatar
6 LedyDelfin • 11:22, 05.10.2012 [Лінк на твір]
дуже вдячна Вам, пене Олеже, за відгук приємний і особливо за підказку... я вже поставила зірочку і внизу пояснила, що "повіЯми" -- від назви куща... повій -- кущ такий, любить збиратися на пагорби, на висипи коло ровів і росте, ніби коси, які за вітром віються, він нахилений в ту сторону, куди частіше вітер любить віяти...
латиною ця рослина інакше, звичайно ж, пойменована, якщо з"ясую, скажу Вам...
дуже гарно Ви мені підказали... пишеш -- бачиш куща... а виявляється -- можуть бути й інші варіанти слова... :) yes

ось так пояснює цю назву 10-томник:Чагарникова рослина з колючими гілками, що росте на крутосхилах
avatar
7 Davudenko • 16:15, 05.10.2012 [Лінк на твір]
СУМНУ, ЗАДУМАНУ ВОЛУ, ГАРНЕ ПОЄДНАННЯ 55555 hands hands hands
avatar
8 LedyDelfin • 18:31, 06.10.2012 [Лінк на твір]
радію, що Вашу увагу, пане Йване, привабив цей рядочок... yes


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz