Щиро Вам дякую,п.Михайле, за такі милі для мого серця слова. Вірш цей писався на одному диханні і я дійсно думала не стільки про техніку, як про душу цього вірша, про тих бідних синів і дочок, які в нелегких боях стримують ворога, втрачаючи безцінні життя, навіть не усвідомлюють, що робиться в середині країни.
Захват - це не тільки збудження, запал чи пристрасть у коханні, є ще найвище напруження, піднесення і найбільший вияв, наприклад, волі. Саме так, п.Сергію, бо під час бою йому ніхто не відпускає гріхів і ніхто не може постояти за нього, бо в цій агонії кожна клітина його відчуває той піднесений захват, ту бурю емоцій без якої нема перемоги. Наголос - це святе. Виправила. Щодо зайвих слів, то у Вас музикальний слух, бо я їх геть не відчула, коли перечитувала, та й зайвими вони мені не здаються, бо підсилюють думку, в решті-решт, як автор, я маю на це право.Знаю, скажете правила і таке інше, але ж їх встановлюють люди... Невже цей останній рядок,п.Сергію, так не вписується в тему вірша, що важко здогадатися про які відносини йде мова. Я би сказала, рядок вписується в ритм,(автор моє право в останніх двох рядках змінювати ритм), а відносини псуються між усіма. Дякую Вам за такий детальний розбір вірша!