Ой, літа мої, вишневі,
мов сади у білім цвіті,
промайнули ви повз мене
та й розсипались у житі.
Забриніли ви росою
на достиглому колоссі
та на скронях сивиною;
сірим смутком впали в очі.
Ой літа ,мої, червневі,-
цвіт калини над водою;
заберіть з собою мене,
не лишайте із журбою.
Скоро й осінь на порозі,-
в суєті життя згоріло,
доля холодом ворожить,-
опустились мої крила.
Ой літа мої, зелені!
Літа весняні, молоді!
Відцвіли ви буйним хмелем,-
засохли в дикій бузині.
Ой, літа ви колоскові,
зерном налиті золотим,
нагадали, що ніколи
я вже не буду молодим.
| 
у Вас 
0
