ПАН МАНДАТ

Віршована оповідка у дусі оповідання М. Гоголя «Ніс»

Скочив з ліжка депутат:

- Все на місці… Де ж мандат?

Із мандатом – він ЛЮДИНА,

А без нього… вже навряд!..

Не згадати, де подівсь…

Може в барі загубивсь,

Чи у кума на фазенді

В льох глибокий проваливсь…

А мандат і не губився –

Він розсудливо повівся:

Нащо дурневі служити,

Якщо власний розум є?

Ніччю висковзнув з кімнати

Та подав у депутати…

Перепоною мандату

Ніщо в світі не стає…

Вранці, вдягнений із смаком,

Він на сесії патякав –

Хоч без глузду, та з натхненням –

І такі ввертав слова,

Що у бідних депутатів

Від базікання мандата

Чи з незвички, чи з нестями

Йшла аж кругом голова.

- Звідки взявсь цей пан Мандат?

Добрий з нього депутат!

До комісії призначить

Щоб діла пішли на лад!

А невдаха-депутат,

Від якого втік мандат,

Незахищений лишився,

Мов той лицар, що без лат.

До нарад не допускають,

Від буфету відгоняють.

Ні путівок, ні поїздок,

Ані якої платні.

Відібрали референта,

Ще й жінки на аліменти

Подали до суду разом:

- Ой, бодай їм три чорти!..

А мандат, що став МАНДАТОМ,

Стрибав коником крилатим.

Що стрибок, то вище, вище…

Десь уже головував.

Грізний рик, немов у лева,

Тембр жорсткий і металевий.

І, звичайно, власні справи

Ставив вище спільних справ.

- Я! – ревів МАНДАТ: - А ви –

Вершники без голови!

Що ви вдієте без мене –

Може хтось ще не вловив?

Всі вловляли – пан МАНДАТ

Поставав вже вище влад.

Не з картону, а з заліза

І не мав ніяких вад.

Ну, а той, кому служив він,

Жив у безвісті тужливій.

Пив щоденно, дуже швидко

Залишився без грошЕй.

В борг йому вже не давали,

Ще й жилплощу відібрали –

Опинився на вокзалі

Серед урок та бомжей.

…На початку не здавався,

Біля пради побивався.

Та яка там без мандату

В депутата правда є?

Всі від нього відвертались,

Мов від привіда сахались.

Депутату без мандату все завадою стає.

Всі пороги він оббив.

Аж з обличчя весь змарнів.

Та жила іще надія

Може хтось іще любив?

Може хтось ще захистить,

І прийдЕ жадана мить:

Повернуть йому мандата.

Бо без нього – як же жить?!

- Кум! Ось кум1 Та кум відмовив:

- Знаєш, вийшла постанова,

Що ти обраний підробно,

Що несправжній депутат…

- Хто ж подав матеріали,

Хто ж здійснив брудну цю справу:

Кум всміхнувсь, крутнувши вуса:

- Та колишній твій мандат…

- І ти віриш? Ми ж з тобою

Не розлий були водою!..

- Я не вірю, та всі інші…

А один я що зроблю?

Твій мандат тепер при владі –

Ось і вчора на нараді

Все кричав секретареві:

- Не підкоришся – згублю!

Друг був вірний – при ділах…

На самих сидів верхах.

Він до друга, але ж друзі

Не прихильні до невдах:

- Що прибіг? Аж гримнув друг:

- Йде лихий про тебе слух.

Напаскудив – вивертайся,

А до мене – ні на дух!

Ще й про мене піде плітка,

А у мене – жінка, дітки…

Якщо разом нас побачать?..

Ти подумав хоч про це?

Не поводяться так друзі…

Все – катюзі по заслузі.

І не суйся  більш до мене…

Так зімкнулося кільце.

Далі швидшав рух подій,

Він не мав уже надій.

Причепились до квартири:

- Нащо мешкаєш у ній?

Вдерсь до нього комендант:

Ви колишній депутат?

Вас до себе викликає

Управляючий пан Гнат.

Гнат на нього подивись,

Із висот на самий низ:.

- Не кажіть нам про заслуги –

Всі вони були… колись.

Звідки ви?

              - Із Собачиви.

- Час вертати до домівки,

А жилу службову площу

У триденний строк звільніть.

Пан МАНДАТ нам дорікає –

Йому жити де немає.

Ви ж ніхто – і у столиці

Вам вже нічого робить.

- Я ніхто?! – сердяга скрикнув:

Я живий ііще не зник я!

Я особа недоторкна!

Я народний депутат.

- Ви ніхто бо без мандату

Вже немає депутата.

Почнете вередувати?

Враз покличемо наряд!

Ось і все! А пан МАНДАТ

Вже не тільки депутат,

Він іще і підприємець,

Справи в нього йдуть на лад.

Накопичив капітал,

Нерухомості придбав,

У Швейцарії валюту

До надійних банків вклав.

Що тепер йому наради?

В нього інші є принади:

Презентації, коктейлі,

Безліч радісних пригод.

Понтіаки, мерседеси,

Літаки та стюардеси.

В нього інші інтереси,

Як у вищих всіх істот.

Все частіш він за кордоном,

Діловий та невгомонний.

Що побачить, не відпустить,

Прибере завдждИ  до рук.

Спочиває на Рів’єрах,

Ходить там у мільонерах.

І коханок в нього вдосталь,

І надійних вірних слуг.

1994

-