Віршована оповідка
у дусі оповідання М. Гоголя «Ніс»
Скочив з ліжка
депутат:
- Все на місці…
Де ж мандат?
Із мандатом – він
ЛЮДИНА,
А без нього… вже
навряд!..
Не згадати, де
подівсь…
Може в барі
загубивсь,
Чи у кума на
фазенді
В льох глибокий проваливсь…
А мандат і не
губився –
Він розсудливо
повівся:
Нащо дурневі
служити,
Якщо власний
розум є?
Ніччю висковзнув
з кімнати
Та подав у
депутати…
Перепоною мандату
Ніщо в світі не
стає…
Вранці, вдягнений
із смаком,
Він на сесії патякав
–
Хоч без глузду,
та з натхненням –
І такі ввертав
слова,
Що у бідних
депутатів
Від базікання
мандата
Чи з незвички, чи
з нестями
Йшла аж кругом
голова.
- Звідки взявсь
цей пан Мандат?
Добрий з нього
депутат!
До комісії призначить
Щоб діла пішли на лад!
А
невдаха-депутат,
Від якого втік
мандат,
Незахищений
лишився,
Мов той лицар, що
без лат.
До нарад не
допускають,
Від буфету
відгоняють.
Ні путівок, ні
поїздок,
Ані якої платні.
Відібрали
референта,
Ще й жінки на
аліменти
Подали до суду
разом:
- Ой, бодай їм три
чорти!..
А мандат, що став
МАНДАТОМ,
Стрибав коником
крилатим.
Що стрибок, то
вище, вище…
Десь уже
головував.
Грізний рик,
немов у лева,
Тембр жорсткий і
металевий.
І, звичайно,
власні справи
Ставив вище
спільних справ.
- Я! – ревів МАНДАТ:
- А ви –
Вершники без
голови!
Що ви вдієте без
мене –
Може хтось ще не
вловив?
Всі вловляли –
пан МАНДАТ
Поставав вже вище
влад.
Не з картону, а з
заліза
І не мав ніяких
вад.
Ну, а той, кому
служив він,
Жив у безвісті
тужливій.
Пив щоденно, дуже
швидко
Залишився без
грошЕй.
В борг йому вже
не давали,
Ще й жилплощу
відібрали –
Опинився на
вокзалі
Серед урок та
бомжей.
…На початку не
здавався,
Біля пради побивався.
Та яка там без
мандату
В депутата правда
є?
Всі від нього
відвертались,
Мов від привіда
сахались.
Депутату без
мандату все завадою стає.
Всі пороги він
оббив.
Аж з обличчя весь
змарнів.
Та жила іще надія
Може хтось іще любив?
Може хтось ще
захистить,
І прийдЕ жадана
мить:
Повернуть йому
мандата.
Бо без нього – як
же жить?!
- Кум! Ось кум1
Та кум відмовив:
- Знаєш, вийшла
постанова,
Що ти обраний
підробно,
Що несправжній
депутат…
- Хто ж подав
матеріали,
Хто ж здійснив
брудну цю справу:
Кум всміхнувсь,
крутнувши вуса:
- Та колишній
твій мандат…
- І ти віриш? Ми
ж з тобою
Не розлий були
водою!..
- Я не вірю, та
всі інші…
А один я що
зроблю?
Твій мандат тепер
при владі –
Ось і вчора на
нараді
Все кричав
секретареві:
- Не підкоришся – згублю!
Друг був вірний –
при ділах…
На самих сидів
верхах.
Він до друга, але
ж друзі
Не прихильні до
невдах:
- Що прибіг? Аж гримнув
друг:
- Йде лихий про
тебе слух.
Напаскудив –
вивертайся,
А до мене – ні на
дух!
Ще й про мене
піде плітка,
А у мене – жінка,
дітки…
Якщо разом нас
побачать?..
Ти подумав хоч
про це?
Не поводяться так
друзі…
Все – катюзі по
заслузі.
І не суйся більш
до мене…
Так зімкнулося
кільце.
Далі швидшав рух
подій,
Він не мав уже
надій.
Причепились до
квартири:
- Нащо мешкаєш у
ній?
Вдерсь до нього
комендант:
Ви колишній
депутат?
Вас до себе
викликає
Управляючий пан
Гнат.
Гнат на нього
подивись,
Із висот на самий низ:.
- Не кажіть нам
про заслуги –
Всі вони були…
колись.
Звідки ви?
- Із Собачиви.
- Час вертати до
домівки,
А жилу службову
площу
У триденний строк
звільніть.
Пан МАНДАТ нам
дорікає –
Йому жити де
немає.
Ви ж ніхто – і у
столиці
Вам вже нічого
робить.
- Я ніхто?! –
сердяга скрикнув:
Я живий ііще не зник я!
Я особа
недоторкна!
Я народний
депутат.
- Ви ніхто бо без
мандату
Вже немає
депутата.
Почнете
вередувати?
Враз покличемо
наряд!
Ось і все! А пан
МАНДАТ
Вже не тільки
депутат,
Він іще і
підприємець,
Справи в нього
йдуть на лад.
Накопичив
капітал,
Нерухомості
придбав,
У Швейцарії
валюту
До надійних
банків вклав.
Що тепер йому
наради?
В нього інші є
принади:
Презентації,
коктейлі,
Безліч радісних
пригод.
Понтіаки,
мерседеси,
Літаки та стюардеси.
В нього інші
інтереси,
Як у вищих всіх
істот.
Все частіш він за
кордоном,
Діловий та невгомонний.
Що побачить, не
відпустить,
Прибере завдждИ до рук.
Спочиває на Рів’єрах,
Ходить там у
мільонерах.
І коханок в нього
вдосталь,
І надійних вірних
слуг.
1994
-
|