Дякую Вам, п. Надіє, за чудовий урок. Написано чудово, читаєш і хочеться... Знаєте є у мене папоротник і я чудово знаю, що він не цвіте, але підходить це свято і чомусь завжди згадується ця міфічна історія, і душа стрепенеться.., а раптом...
Серце болить, що люди про нас такої думки. Це Ваша думка з якою я не хочу змиритися. Ми нічим не гірші від інших народів, чи Ви скажете, що в країнах нинішньої Європи нема неподобства, чи у вас так все гладко, просто у нас, як сказав Грибоєдов - Горе от ума, на три українця - чотири отамана, а тут ще й Росія підливає масла в огонь і все це на очах усього світу, то ж хто хоче, той про нас сокоче, а щоб реально протягнути руку допомоги - таких нема.
Шкода, що змінюються тільки граблі (були дерев*яні - стали електронні), а наші нові покоління разом з нами залишаються на цьому ж рівні. Дякую за коментар!