Дуже гарний, чуттєвий і болісний вірш. Страшно тільки подумати, а не то пережити таку трагедію. Скільки зараз таких розбитих горем і війною невинних душ на нашій землі?... Терпіння їм і витримки подай, Боже...
Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде - Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати, Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці, Грає синє море. Думав, доля зустрінеться - Спіткалося горе. А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами.
Дуже гарний вірш, от тільки шкода, що написаний російською. Ні, не тому, що вона погана, чи мова агресора - ні, просто сайт наш української прози та поезії, і давайте не будемо відступати, як наші керівники Держави, від правила.
Вірш гарно написаний, але чи варто,п.Світлано, пропагувати явний піар радянщини, чи один такий "кошовий" ліг сьогодні на Сході, за якого не скаже ніхто ні словечка. Не маю нічого проти Кошового, можливо, тоді, як і сьогодні молоді, здорові, енергійні віддавали своє життя за Батьківщину, але організація "Молода гвардія"- вигадка. У СРСР організація стала відома з виразно пропагандистського роману Олександра Фадєєва [url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0% B4%D1%96%D1%8F_(%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD)&action=edit&redlink=1]«Молода гвардія»[/url] (1946, друга редакція, змінена на вимогу партійного керівництва — 1951). У 1948 р. режисером Сергієм Герасимовим за романом був знятий художній фільм [url=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B4%D1%96%D1%8F_( %D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC)]«Молода гвардія»[/url]. У 1947Юлієм Мейтусом була написанаопера [url=https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0% B4%D1%96%D1%8F_(%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0)&action=edit&redlink=1]«Молода гвардія»[/url] на лібретоАндрія Малишка (російський переклад Михайла Ісаковського).Історія «Молодої гвадії», описана О. О. Фадеєвим у романі на особисте замовлення Сталіна у дуже стислі строки до 30-річчя Жовтневого перевороту, а потім зображена С. А. Герасимовим в однойменному фільмі, сильно відрізнялась від свідчень очевидців тих подій. Це визнавав і сам письменник. Утім, його версія ввійшла у радянські підручники з історії[4].
Книжка потребує часу і уваги чого, як на зло, не вистачає нашій молоді. У цей швидкісний час, який, ніби галопом мчиться по планеті, нема коли сидіти і читати, треба бути в русі, якщо не спереду планети всієї, то хоч встигнути заскочити у останній вагон.
Щось подібне вітає і у моїй голові, але що дивуватися, Шевченко серцем любив Україну і бажав їй якнайкращого, і не міг собі навіть подумати, що її "химерна воля" замре на століття чи й більше. Дякую!
Душа болить від таких слів. Шевченко - людина не без гріха, як і ми всі невивершені, тому дозволив собі бути слабким у цьому вірші, дорікнувши Отцю Небесному за гріхи людські, бо, як ми тепер знаємо, що світ свій ми самі творимо своїми думками, і тільки людська натура може винити когось іншого у своїх гріхах. Дякую за віршований коментар!
Уже прийшли патріоти Втерлися в довіру, Щоби клан перебороти, Та й змовкли допіру. Вже забули за що бились, За що виступали... Депутатами зробились, Ідею приспали.
Якби в нашій Країні блиснуло сонце правди і появилася хоч якась перспектива, то я, більш ніж упевнена, люди потроху повернулися б самі. Не всі звичайно, але є багато таких, що хочуть поветнутися, та нікуди і навіщо...