Не знаю, що там далі у Орхана Велі - турецького видатного поета, а мені прозвучало таке; І всі такого натворили, Що чорт чуть ногу не зламав. На щастя очі нам відкрили. Сусідські вої руських прав, Які справляли катехизми На землях нашої Вітчизни... Та суд догонить цей анклав Людського болю і трутизни, І серед тисячі октав Звучати буде голос тризни...
Сумом пронизаний вірш. Мені сподобалось, хоч є деякі зауваження, наприклад: до слова розсипи, до речі, підкорегуйте, Ви підібрали - розсвіти, я не можу знайти такого слова.
Гарний вірш тільки останній катрен трохи вибився з ритму. Знаю, що автор має право змінити ритм в останніх рядках, але не так радикально. Попробувала відредагувати, може, Вам сподобається.
Згадаю все, згадаю мовчки. Хвилює радість і печаль Всі потайні душі куточки, Та не вернуть того, а жаль.
"Крутили землю ми ногами і віра в щастя в нас жила." Вразили! Дуже сподобалось.
Добрі Ваші заклики і прагнення, але, як на мене, то ніяких роз'єднань і не було, а було відкрите загарбання Росією наших земель, як і Криму. Ті всі викривлення наробили януковичі, б'ючись за владу, які до сьогодні не понесли ніякої кари, бо крук круку очі не виклює.
Недаром березню наснилася зима, бо синоптики попереджають, що на Україну ідуть сніги, та якби зима не кумиздрилась її кінець - не за горами. Дуже гарно, п.Василю, казково звучать рядки з переможною ходою весни. Браво!
Гарно! "З валізою в чотири тонни" нагадали мені мої поїздки саме з такими валізами, але мене ніколи ніхто не чекав, тому приходилось тягнути цей тягар на собі.
Коротко, влучно і гарно! Бачите, це ми з Вами так думаємо, бо і мій вірш на цю тему, що перше березня - весна, а зимі байдуже. У неї свої заморочки, бо на землі глобальні зміни.
Пекучі сльози, згарище хат і понівечені долі українців. Все це прийшлося перенести поколінню людей з надією на краще, але історія чомусь ходить по колу і над нами знову нависла загроза. Не вміємо ми вчитися на помилках, тому знову і знову наступаємо на одні і ті ж граблі.