В календарі іще зима,
А проліски уже цвітуть,
І сніг, і дощ, та все дарма…
Побачить світ кортить, мабуть…
А він холодний, наче лід,
І все складніший день при дні,
Бо загубив любові слід
Тепер бреде, як уві сні.
У громі танків і ракет,
У крові дочок і синів…
А дукач править свій бенкет,
І неабияк чути спів.
Черствими стали всі підряд
До болю, зради і буття,
І розбудити - вже навряд,
Погані йдуть передчуття…
Дорогу Звір нам вистеля
Під ясним сонцем і в пітьмі…
І, лиш здригаються Земля,
Скорившись Ангела сурмі.
Болить, душа, так живемо. Що йде війна, що гине цвіт нації... Болить.Це все нестерно болить, а біль виливається у вірші. Вірші - ущерть наповнені правдою.
Так, моя душа страждає через війну, але ще більше за те, що робиться на білому світі, бо ми, як люди, не каємося, не відбілюємося, а все глибше занурюємося в болото з якого вже нам не вилізти, тому і страждання - неминучі. Дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
