"Їдьмо друзі в Україну. Вона жде, як МАТИ На приїзд кожного сина до рідної хати. " Браво, п.Василю, Ви, як ніхто інший, трепетно відчуваєте цю проблему. Гарно написано!
Старий, новий президент - Привелебний Вова, Для Росії - прецедент, Явка показова. Не збирається народ Новий день стрічати, А горілку вливши в рот, Знов шість літ мовчати...
Дуже дякую! Скільки раз я чула оте тві-тві-тві, думаючи, що це горобчик чи синичка так співає, і ніяк не могла розледіти тієї пташини, і тим більше не знала назви - повзик. Тепер точно буду знати, що це за пташина і, як її звати.
Для молодих всі епохи романтичні, а для бальзаківського віку, романтикою і не пахне. Бачите, якщо правильно читати другий рядок, то виходить так: "час мелодію міняє слОво"(хто, що) , а щоб закінчення було на А, треба "час міняє мелодію слОва" (кого, чого)
Захоплююче оповідання, щось із серії метафізики, тільки із подачею у Вас не дуже добре і тому важко читається чи, може, це тільки в мене так. Одним словом мені сподобалось, а, пану Борису, щодо війн і агресії скажу: - Це Ваше бачення світу. І поки люди житимуть з такими думками, то в нас дійсно нічого іншого не буде. Земля - не пекло.
Так звучала красиво ода Про далеке і наше близьке, Що мені аж поета шкода, Дуже альто у нього низьке. Треба ноти високі брати, Щоб охопити всеньку залу... От цікаво, чи всі гаранти Вдачу мають таку зухвалу?