Чотири дні без тебе

Чотири дні без тебе

Неначе світ без неба,

Ні дощику, ні спеки,

І птахи, мов німі.

Росинкою-сльозою

В осоті з лободою

Похнюплені лелеки

Качають по землі.

Чотири дні без тебе,

Полину вже не треба,

Так гірко до знемоги,

Що аж душа болить.

Людей на світі – море,

Та є у морі горе,

Водички просять в Бога,

Щоб душу оросить.

Чотири дні без тебе,

Неначе я без себе,

В пустелі, в дику сушу,

Розсохся і потрух.

Згорьовані лелеки,

Тікаючи від спеки,

Мою по світу душу

Губили, наче пух.

А за три дні з тобою

Все повнилось водою,

І навіть хмари з неба

Горнулися до рук.

Зростали в полі квіти,

Ходило світом літо,

Все зіткане із тебе

Під бджіл медовий звук.

А за три дні з тобою

Прощався я з журбою,

Метеликом тремтливим

Здіймався і літав.

І плакали за мною

Осот із лободою,

Та слізні їхні зливи

Я в душу не пускав.

А за три дні з тобою

Всі рани після бою

Зі звіром самотини

Зникали без рубців.

То не цілющі соки

Душі латали боки,

А сміхом твоїм дивним

Зцілитися я вмів.

А за три дні з тобою

Ранковою росою

Стрічали сонце в небі

Краплини зжитих днів.

Та журавлі кричали,

У вирій відлітали,

В чотири дні без тебе,

Без усмішок і слів.