Ми так давно не бачились з тобою,
Мабуть з пів-вічності і все життя.
Дороги наші виткались журбою
І вкрилися полином забуття.
В твоїх очах і досі айстри квітнуть
В моїх ,- тумани сіються сумні.
Вуста твої ще медом пахнуть диким,
Мої ж, - прогіркли, вичахли й німі.
Я так хотів тобі ще розказати,
Які мені співалися пісні,
І як хотілось цілувати
Вуста твої солодкі і п'янкі.
Ми розлучилися з тобою
Коли буяла, квітнула весна
І світ здався казкою живою,
Тепер же, - снігом стелиться зима.
Здавалось: жив, любив,та ненапився
Кохання терпкого вина,
Яке лилося в серце через вінця,
Але не малось тому серцю дна.
Чи ж буде шанс у нас обрати
Між суєтою згублену любов,
Старі невзгоди подолати
І воскресить кохання знов?
Ми так давно не бачились з тобою,
Що навіть пам'ять згасла на нівець.
Твій образ став іконою святою
У храмі двох закоханих сердець.
27.01.18р. Олесь Розхристаний.
Дякую Вам,пані Катерино , за відгук та коментар. Радий можливості знову спілкуватися на сторінках "Анумо". Був позбавлений такої можливості не з власної волі.До недавного міг лише читати, а писати ні. Чи то "друзі" постаралися, чи мо пришельці кляті, але комп"ютер довелося замінити... Творчих Вам успіхів та натхненя!
Дякую Вам, друже, за схвальний відгук.Радий знову спілкуватися у спільноті. Творчих Вам успіхів та натхення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
