То прекрасно, що Ви пишете вірші, передаючи людям тепло своєї душі, але, що таке знаєте Ви, що не можна знати іншим?...Може, Ви одна із тих, що мандрують космосом на НЛО?
Ви дуже гарно роздумуєте в коментарі, а у вірші Вашому і близько нема людини, бо примара по визначенню не може бути людиною. Притому примара - щось химерне,незвичайне, спотворена дійсність.Добре про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту. неминуча загроза чого-небудь, а у Вас вони "занадто чисті, наче хмари всього,лиш світять крилами душі" відчуваєте різницю. От, якби у вірші річ ішла про добра примари, всього лиш одне слово-добра- і вже можна було б пофантазувати.
Я з тим же запитанням, адже примара - це те, що приснилося, примарилося щось видумане, нереальне, несправжнє, плід фантазії те, що не відповідає справжньому уявленню про дійсність; щось химерне, незвичайне, спотворена дійсність те, що тільки здалося реальною дійсністю; ілюзія тінь померлого в уяві; нереальна, вигадана істота із страхітливою зовнішністю; привид про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту. неминуча загроза чого-небудь те, що тяжить над ким-, чим-небудь. То як Ваш вірш розуміти?
(13) Не знаю спокою та й співчуття не знаю, (10) Не жаль твоїх загублених думок (13) І слів не сказаних, спустошених нагадок... (15) Говориш про живу любов... Її не пам'ятаю.
(10) Очей байдужість і гидкі слова... (11) Мої старання, праця і самотність. (11) Твою я знаю до дітей байдужість (09) І пристрасть лиш до ігор на ПКа.
(13) Не розумію я, що повернуть ти хочеш? (11) Безпліддя днів та вже байдужі очі? (13) Лиш лід в душі, не клич у полум'яні ночі. (13) Не спалахнуть сніги, вже жити вільно мусиш.
(12) Не обійму полоном теплим і міцним. (12) Мою любов до тебе сам ти загубив... (10) Замурдував, убив і розчавив. (13) Утративши кохаєш? Бути тобі сумним... Ось я подаю Вам як виглядає розмір у Вашому вірші, тобто кількість складів у кожному рядку. Не думайте, що спеціально сиджу і рахую, щоб дошкулити Вам, ні для цього є спеціальна програмка. Так от, щоб вірш читався легко, мов пісня, треба, щоб розмір всього вірша співпадав з розміром першого катрена. От у першому катрені 13, 10,13, 15 - так повинно бути у всіх катренах. У третьому катрені слова хочеш і мусиш не є римою. До слова хочеш підійде така рима - топчеш, опорочиш, морочиш, толочиш. Вибачте за прямоту, але Ваш великий потенціал треба направити у правильне русло. Вірш твориться серцем і душею, але його записує рука керована розумом. В поезії є свої правила і, якщо Ви вже стали на цю стезю то, будь ласка, виконуйте їх.
Ті явні зміни в природі,які спостерігаються і у нас, ніби підказують, що діється щось нестандартне, щось особливе до чого нам треба треба бути готовими, біблійними словами, щоб наші світильники були завжди заправленими. Дякую!
Давайте вчитися. У Вашому вірші хоч і нема таких відкритих образів(сцен), однак вірш написаний у стилі НЮ , який не дуже вітається на сайті. Рима - обрій -котрий. Зрозуміло, що Вам треба, щоб звучало кОтрий, але ж займенник котрий має класичний наголос котрИй. Отже - це не рима. Іноді в слові є два наголоси, але не тут. Оні - такого слова нема. Мабуть Ви хотіла зобразити вигук тоді так - О ні! "Вогнем спалати легш..." Так обривати слова не варто, та й що ми від цього виграємо, і тут же приклад, можна сказати виграємо і виграєм отут можна скорочувати, а легше краще написати правильно. Не ображайтеся і не думайте, що з Вас тут зараз будуть всі сміятися, всі тільки і чекають щоб було більше таких коментарів, щоб можна було чомусь навчитися.
Світ дуже загадковий і те,що іноді здається нам простим і зрозумілим, далеко не так і часто не піддається нашому розуму. Бог відкриває нам той світ, гріє нас своїм серцем і словом, показує нам чудеса своєї природи, тримає в долонях планету, для нас навіжених, які не слухають слова, нищать природу, травмують планету, хіба ми можемо носити ім'я ЛЮДИНА, відмінними рисами якої визначаються її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, ...
Саме так,п.Олександро, саме так... Вітаю Вас на нашому сайті! Бажаю наснаги і хорошої Музи! Сайт якраз для початківців, і нема чого соромитись помилок, бо без них ніяк, а ми готові прийти кожну мить на допомогу. Щодо "Я", як слушно підмітила п.Ірина, то, як рима,(у Вашому випадку),тобто в кінці рядка - недопустима, але повторення у вірші(на початку рядка, в середині)- можливе для підсилення емоцій.
Отже висновок: Все буде добре, бо раб (тобто ми всі) вже пристосувався в брехні жити, правда незнамо, що зробить "Від правди - воля днів" і головне як, але то так...
Так вірш на злобу дня. Я далеко не Христина і часто- густо пишу гостренькі вірші про владу, але, як та Христина, я теж чекаю від цієї влади чогось хорошого і не вважаю, що її треба змінювати, як рукавички, бо толку не буде. Щодо холопства, що є гіркою правдою, бо так було, є і буде,( в загальносвітових масштабах) але й образою, то чи не думаєте Ви(прошу не ображатися), що поїхавши за океан Ви перестали ним бути?
"Державний дім – мурашник ситний Де владні трутні – спритні упирі" У всі часи так було, є і буде, бо так влаштоване наше життя. Вихід з цього становища - це знайти порозуміння між владою і народом. Тут нам на допомогу приходить любов, але з нагайкою і калачем.