Ті контрасти і справді ріжуть наші душі, а в серцях горить надія, що можливо вже ця влада зробить щось путнє для народу, але ті сподівання можуть теж бути булькою... Дякую!
В розлуках я вмираю, лиш панахид не треба Бовоскресаю знову у сотий-сотий раз, Коли тебе побачу і пригорнусь до тебе, І поцілунком знову переплететься час.
Знаєте, а я загубилася, читаючи Вашого вірша, як у темному лісі. І тільки ось цей катрен яскраво підкреслив те, про що кричала душа, продираючись через терні пишності і вишуканості складних словосполучень, і поетичних фраз. Не скажу, що вірш поганий, але вразив мене саме цей катрен.