Тоді я Вас не розумію. Із прочитаного, на мою думку виходить, що жінка переступить через всі перепони, зможе перебороти страхи і жалі, але таки відпустить свого коханого. Не розумію як мої виправлення змінили суть вірша. Але, якщо у Вашому задумі щось інше, то і слова мають бути іншими. Якщо жінка жаліє, що відпускає то повинно бути на кшталт такого- Не видержу я тої муки, бо відпускаю твої руки. Розумієте, справа в тому, що вірш повинен розуміти кожен читач і поганий той вірш який треба розтолковувати, це значить, що Ви не зуміли донести своєї думки до мас.
Кохання - страждання... Емоції б'ють через край, а розмір гуляє, як заманеться. БосОніж - прислівник незмінювана словникова одиниця, отже римою до яснІш не може бути.
(11) Відпущу! Я обіцяю, відпущу... (11) Не гляну навіть, а тихо утечу. (11) Не скажу слів, і не торкнуться руки, (11) Вгамую в грудях серця перестуки.
(11) Ти не побачиш сліз, душі ядухи, (11) Не вкриють слід річки, лише посухи. (11) Я завалю прохід до тебе камнем, (11) Засиплю всі стежки піском пустельним...
(11) Лишу на небі райдуги дороги (11) Нажаль по них не ходять людські ноги... (11) Може сльоза пече морозні щоки, (11) Чи навздогін простяг за мною руки...
(11) Не обернусь... не знатиму напевне, (11) Як ти стоїш, немов дитя безмовне. (11) Шукатимеш у мене розуміння, (11) А погляд мій впаде як на каміння.
(10) Не зна куди бреду, та не дійду... (10) Своїй незмозі край он там знайду. (10) Пристану на узліссі, закричу... (10) Я відпущу тебе... Я відпущу.
Дорога панночко, мені теж дуже сподобався Ваш вірш, але дещо я все-таки хочу сказати.Показую знову вірш повністю, щоб добре було видно. У першому катрені був нарушений розмір І у четвертому, чого ми не можемо робити, і я його, як могла справила, а ось останній катрен, на думку автора, може бути написаний іншим розміром, що і спостерігається. Райдуги - це русизм, українське - веселки. Зверніть увагу на риму. В першому катрені я виправила, що була рукИ - перестУки, а в третьому щоки - руки не рима. Проаналізуйте, а взагалі успіхи вже є.
Шура,можна я буду Вас так називати,у мене невістка Шура. Ви точно повторюєте мої помилки. Я теж так переписувала свої перші вірші і сперечалася, доводячи свою невинність, всім хто хотів мені допомогти і тільки згодом я все зрозуміла, не варто рубати з плеча. Зараз буває я теж переробляю свої вірші, і часом із попереднього нічого не залишається, а часом якийсь катрен і годиться. Час - найкращий лікар. Те, що здається для Вас зараз недобрим, зайвим згодом стане, як рідне. Ви просто старайтеся вчитися правильному віршуванню, вичитуйте свій вірш по декілька разів сама чи комусь і тільки коли Ви ніде не запинаєтесь, а вірш ллється рівно, наче річечка, можна виставляти на огляд іншим. Вірші -це наші діти, а ми не хочемо, щоб наші діти виглядали погано. Я Вам - не ворог, але якщо Ви не хочете бачити таких моїх коментарів, а бажаєте чути тільки окозамилювання(чого я нікому не роблю)то Ви скажіть і я Вам дам спокій. Наснаги на нові вірші!
Не має міри депутат, Разом з міністрами і вище - Це усієї Ради штат - Хто бреше, хто підбріхує, аж свище. Прем'єр грозився піти геть Пенсійну, тулячи реформу, Подався, мабуть, у мечеть Гріх замолити після шторму. -У жовтні виплати підуть- Кричав з трибуни, ледь не плакав... Пенсіонери пайку ждуть, Хоч, кажуть, їх, як кіт наплакав. Час вийшов. Пенсія прийшла, Але така ж, як і раніше Поштарка сльози принесла, А де ж усе найголовніше? Ви, знаєте, що я скажу, Хоч і припущення слабеньке, Та обіцяв нам пан кожух І слово його - тепленьке. А на Прямому, як плакат З екрана дали результати; Про збільшення своїх зарплат Зареєстрували депутати.
То прекрасно, що Ви пишете вірші, передаючи людям тепло своєї душі, але, що таке знаєте Ви, що не можна знати іншим?...Може, Ви одна із тих, що мандрують космосом на НЛО?
Ви дуже гарно роздумуєте в коментарі, а у вірші Вашому і близько нема людини, бо примара по визначенню не може бути людиною. Притому примара - щось химерне,незвичайне, спотворена дійсність.Добре про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту. неминуча загроза чого-небудь, а у Вас вони "занадто чисті, наче хмари всього,лиш світять крилами душі" відчуваєте різницю. От, якби у вірші річ ішла про добра примари, всього лиш одне слово-добра- і вже можна було б пофантазувати.
Я з тим же запитанням, адже примара - це те, що приснилося, примарилося щось видумане, нереальне, несправжнє, плід фантазії те, що не відповідає справжньому уявленню про дійсність; щось химерне, незвичайне, спотворена дійсність те, що тільки здалося реальною дійсністю; ілюзія тінь померлого в уяві; нереальна, вигадана істота із страхітливою зовнішністю; привид про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту. неминуча загроза чого-небудь те, що тяжить над ким-, чим-небудь. То як Ваш вірш розуміти?
(13) Не знаю спокою та й співчуття не знаю, (10) Не жаль твоїх загублених думок (13) І слів не сказаних, спустошених нагадок... (15) Говориш про живу любов... Її не пам'ятаю.
(10) Очей байдужість і гидкі слова... (11) Мої старання, праця і самотність. (11) Твою я знаю до дітей байдужість (09) І пристрасть лиш до ігор на ПКа.
(13) Не розумію я, що повернуть ти хочеш? (11) Безпліддя днів та вже байдужі очі? (13) Лиш лід в душі, не клич у полум'яні ночі. (13) Не спалахнуть сніги, вже жити вільно мусиш.
(12) Не обійму полоном теплим і міцним. (12) Мою любов до тебе сам ти загубив... (10) Замурдував, убив і розчавив. (13) Утративши кохаєш? Бути тобі сумним... Ось я подаю Вам як виглядає розмір у Вашому вірші, тобто кількість складів у кожному рядку. Не думайте, що спеціально сиджу і рахую, щоб дошкулити Вам, ні для цього є спеціальна програмка. Так от, щоб вірш читався легко, мов пісня, треба, щоб розмір всього вірша співпадав з розміром першого катрена. От у першому катрені 13, 10,13, 15 - так повинно бути у всіх катренах. У третьому катрені слова хочеш і мусиш не є римою. До слова хочеш підійде така рима - топчеш, опорочиш, морочиш, толочиш. Вибачте за прямоту, але Ваш великий потенціал треба направити у правильне русло. Вірш твориться серцем і душею, але його записує рука керована розумом. В поезії є свої правила і, якщо Ви вже стали на цю стезю то, будь ласка, виконуйте їх.